Михайло Винницький

Від обʼєднання закладів вищої освіти у великі міжгалузеві університети виграють і студенти, і викладачі, і держава

Модернізація мережі ЗВО: принципи та критерії для прийняття рішень

За останні 15 років середня кількість студентів на один заклад вищої освіти зменшилася з 6,5 тисячі до 3,5 тисячі. Це вказує на потребу в збалансуванні мережі закладів вищої освіти та змінах у структурі ринку праці, які, своєю чергою, дозволять оптимальніше використовувати державні кошти.

У сучасних умовах Україні потрібні потужні центри розвитку людського капіталу та підготовки фахівців для різних галузей, зокрема постіндустріальних. На жаль, традиційне для української системи освіти існування самостійних галузевих закладів несумісне з такою потребою.

Отже, Україні необхідна модернізація мережі та укрупнення закладів вищої освіти.

Мережа ЗВО переважно успадкована Україною від СРСР. На сайтах багатьох галузевих закладів у частині «історія університету» (або на подібній сторінці) ми частенько бачимо віхи становлення, які сягають, наприклад, 30-х років минулого століття, коли рішеннями рад народних комісарів створювалися спеціалізовані навчальні центри з метою «вирішити гостру кадрову проблему галузі, що стрімко розвивається».

Дійсно, розвиток кожної конкретної галузі «народного господарства» в умовах планової економіки вимагав вертикальної структури. Галузями керували відповідні міністерства, у підпорядкуванні яких були не лише заводи, а й відомчі заклади освіти. Галузі розвивалися на всесоюзному рівні, тож якщо заклад готував студента в одному місті, то після випуску його можна було примусово відрядити в будь-яку частину великої імперії. За таких умов робити ставку на галузеві заклади вищої освіти мало сенс. 

Нині чи не більшість галузевих ЗВО втратили свою профільність. Свого часу їх створювали для якісної підготовки вузькокваліфікованих фахівців, у їхніх стінах формувалися унікальні наукові школи.

Але сьогодні такі виші, окрім власне профільних спеціальностей, готують і економістів, і юристів, і управлінців, і навіть журналістів. Частка таких непрофільних напрямів підготовки буває більшою, ніж частка власне галузевої підготовки. І аж ніяк не завжди освітні програми за цими непрофільними спеціальностями – якісні.

Перетворення галузевого закладу на «широкопрофільний» університет є бажаним явищем, тільки якщо при цьому забезпечується належна якість. А якість підготовки у міжгалузевому форматі вимагає певної критичної маси студентів, достатньої для того, щоб забезпечити вибір дисциплін, мінімальну чисельність груп, множину наукових шкіл.

Якщо в нібито галузевому ЗВО частка освітніх програм, що не відповідають галузевому профілю, є значною, а його загальний контингент налічує близько 2,5–3 тисяч студентів, то для МОН це вже критичний показник. Такі заклади будуть поступово об’єднані з потужнішими університетами.

При тому варто наголосити, що галузеві заклади, приєднані до більших, міжгалузевих університетів, не мають просто в них розчинитися. Їхні галузеві ядра та спеціалізовані наукові школи мають стати автономними інститутами або факультетами. Усі надважливі напрями підготовки спеціалістів і сформовані дослідницькі напрями мають зберегтися. До того ж, в об’єднаному університеті вони отримають доступ до модернізованої лабораторної бази та матеріальних ресурсів.

Завдяки фінансуванню в межах спеціальної програми Світового Банку українські університети, які пройшли об’єднання, матимуть змогу отримати кошти на придбання додаткового обладнання, а за рахунок покращених показників наукового потенціалу їхні позиції у світових рейтингах покращаться.

Від навчання у великому міжгалузевому закладі, безумовно, виграють студенти (а це – найперший пріоритет МОН), адже вони зможуть навчатися на потужніший матеріально-технічній базі й обирати серед більшої кількості викладачів і предметів.

Виграють найталановитіші викладачі, адже матимуть доступ до більших фінансових ресурсів для досліджень, участі у міжнародних програмах тощо. Виграє і держава, яка зменшить витрати на адміністративний персонал розпорошеної мережі.

Наголошую, що при модернізації мережі та укрупненні закладів по-справжньому цінні для держави галузеві спеціалісти і школи будуть збережені й отримають новий імпульс для розвитку.

Автор: Михайло Винницький, заступник міністра освіти і науки України.

КОМЕНТАРІ
Багато символів. Скоротіть на
Залишилось символів 1000
Заповніть форму, або
Заповніть форму або