І. Лікарчук: закон чи чергова декларація намірів?

Проблему забезпечення школярів якісними підручниками новий закон не вирішить

І. Лікарчук: закон чи чергова декларація намірів?

Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Телефонував журналіст одного із популярних Інтернет-видань, щоб почути мою думку стосовно закону про підручники, який днями прийнятий Верховною Радою.

Якщо в тезах, то я йому сказав наступне.

1. Цей закон – рефлексія на те, що робиться в Україні з виданням підручників, котре коштує держбюджету величезних коштів. І у багатьох випадках через якість підручників та інші причини, значна частина цих грошей є очевидним марнотратством.

2. Майже впевнений у тому, що проблему забезпечення якісними підручниками цей закон не вирішить. Із двох причин.

Перша: законом намагаються увести в правове поле радянську систему забезпечення підручників, яка себе давно віджила. Хоча б і тому, що в радянські часи підручник був культовим засобом освітнього процесу через відсутність інших джерел інформації. На щастя, сьогодні – інші часи. Інформації – тьма. Оперативність її поширення не може порівнятися з оперативністю її подання в підручниках. Тому культова роль підручника в освітньому процесі – справа давно минулих днів. Щоправда, дехто за неї й досі тримається, як відоме «насекомое» за кожух…

Друга: цей закон, як і всі інші законодавчі акти в сфері освіти, більше схожий на декларацію намірів. Вони не передбачають механізмів відповідальності за їхнє невиконання. Тому наявність закону не означає того, що він буде працювати. Лише один приклад для підтвердження такої думки. Законом «Про освіту», передбачена педагогічна свобода вчителя. Вона є? Хтось із чиновників від освіти чи керівників шкіл поніс відповідальність за те, що й досі вказують вчителю, як той має навчати та виховувати, і мордують вчителя справжнім поліцейським наглядом за його роботою? Я про такі випадки не чув. Думаю, що про них не чули й інші.

3. Я багато років був членом колегії МОН, очолював обласне управління освіти… На моїх очах приймалися десятки різних документів, які регламентували порядок видання і забезпечення закладів освіти, розроблялися фантастичні схеми участі педагогів у обговорення проектів та відборі підручників для їхньої закупівлі за кошти держбюджету тощо. Але, як кажуть в народі: «віз і досі там…» Отам він і лишиться, якщо не зробимо в масштабах держави наступне:

  • Маємо перейти до схеми, коли кошти на придбання підручників акумулюються на рахунках шкіл, і ті самі визначають, які й скільки підручників потрібно купувати на черговий навчальний рік. Ніяких централізованих закупівель і безвідповідальності за це. Кожна школа буде набагато ефективніше рахувати кожну копійку й відповідати за те, які підручники купила. І не виключаю, що в деяких випадках багато шкіл купуватимуть мінімум підручників, добре зберігаючи існуючі, чи не купуючи відвертий непотріб.
  • Із кожного предмету для кожного класу державна інституція має рекомендувати до видання (надати гриф) не один, а кілька (в ідеалі – багато) підручників. Цим створити справжній, а не ефемерний ринок підручників. І дати можливість школам справді обирати, який підручник вони будуть купувати. Голосуючи за якісний підручник не на педраді підняттям рук (а наші педради – то іще той «взірець» демократії), а бюджетними коштами за ефективність використання яких рано чи пізно доведеться відповідати. На відміну від безвідповідального голосування на педраді.
  • Підготовкою підручників до видання не повинні займатися державні інституції типу нашого ІМЗО, а лише видавництва. Справа державних інституцій – організувати незалежну та ефективну експертизу проектів підручників з метою їх рекомендації (чи відхилення) для використання в закладах освіти.
  • В Україні має бути створена окрема державна експертна інституція, прийнятий закон про освітню експертизу, який встановить основні нормативи здійснення такої діяльності. Експерти повинні нести встановлену законом відповідальність за якість своєї експертної діяльності. Як не «каждая куховарка может управлять государством (Ленин)», так далеко не кожен учитель, методист чи професор може бути освітнім експертом, а тим більше експертом підручників. Експертиза – окремий вид професійної діяльності. Експертів потрібно професійно готувати, створювати умови для їхньої роботи, платити гідну зарплату і встановлювати їхню відповідальність за неналежне виконання своїх професійних обов’язків. На мою думку, така експертна інституція повинна працювати в складі ДСЯО. За таких умов ми матимемо справжню експертизу, а не те посміховисько, котре щороку пропускає в підручниках ляпи та недоречності, на тиражування яких із державного бюджету летять мільйони.

Переконаний, що пропонована схема дасть можливість, суттєво зменшивши видатки на видання підручників, категорично поліпшити їхню якість та доступність. Марафет та липове осучаснення існуючої системи видання підручників – рух у провалля.

P.S. Між іншим, цю схему реформування вітчизняної системи підручникотворення разом із ґрунтовно підготовленим «Порядком проведення експертизи проектів підручників» я пропонував для впровадження двом міністрам освіти і науки України. Але віз і нині там…

І той журналіст, з якого я почав цей пост, у своїй інформації в мережі передати мою точку зору не захотів. Або редактор того Інтернет-видання не вважав за потрібне ці важливі деталі опублікувати. Тому це роблю я.

Оригінал

Освіта.ua
24.12.2021

Популярні блоги
Л. Булигіна: про щоденну хвилину мовчання в школах Все, що за вказівкою і не від серця, – все обернеться проти дітей і проти суспільства
Л. Гриневич: діти за кордоном мають подвійне навантаження Щоб уникнути подвійного навантаження, необхідно напрацювати механізм перезарахування результатів
О. Северенчук: для дітей важлива якість розкладу Не так важливе навантаження, як грамотний підхід до формування розкладу і робочого дня дитини
В. Співаковський: у батьків дуже змінилися пріоритети На перше місце вийшла безпека дитини, на друге – соціалізація, і лише на третє – знання
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Ликарчука нельзя
в министры. Он уже работал в системе. От его работы ничего в лучшую сторону не пошло. А вот то, что он с коллегами создал то, что мы сегодня получили, это факт. Ни Ликарчука, ни его последователей ни в коем случае и близко к детям и организации их обучения подпускать нельзя. А уж о высшей школе и говорить не приходится
Матан
Для Ликарчука нельзя: Якщо не можна, то буде. Хоч би віртуальним консультантом нового діючого недієздатного міністра. Самочеканні біткоіни є, справа за самопризначеними посадами і самопродукованими результатами.
Касік
Ну ставте тих, хто не був, ні хрена не знає… Вам мало цих Зе ? Все порозвалювали…. Не кращі Пороха
Nsym
Для Касік: Дуже нерозумно вибирати старе лайно і покидьків із надією, що вони вже накралися, начудилися і хоч шось зроблять корисне для народу. Безкарна безвідповідальність розбещує, але проблема більше у самих людях, які звикли і мовчки терплять беззаконня та несправедливість, не користуються законами і бояться захищати себе і своїх дітей. Не дивно, бо батьки часто самі пригнічують і калічать себе і своїх дітей.
Коментувати
для ШЕВЫ
Читая Вашу мысль вспоминаю разговор с подругой.О её уроках,о дурнуватом нуше, который высосали из пальца,увидев информацию 120летней давности,когда тупые,неграмотные кухарки пришли руководить государством.Они,...набитые, наруководили.Изучаем тему "зима". Неделю изучаем. На метематике,на чтении,на какой-то мир вокруг.Потом неделю изучаем тему "утка"-вот уж точное копирование действий кухарок прошлого века где-то 20 года.А ведь вроде и не кухарки.У некоторых создателей тупых программ и дети есть.Но это их не остановило в создании умственных инвалидов будущего.Спеифика поурочных предметов в умении видеть перспективу тех,кто пишет программы и умении учителя видеть эту же перспективу.Наши же девочки,пришедшие в МОН и другие организации руководства делать ничего не умеют и сво задачу удержаться на месте выполняют.Да и Вы не особо владеете спецификой обучения детей((.
Прибочники деда
Лекарчука в министры!! Дэд засиделся в пенсии, идеи брызжут, нужна реализацыя?!!! Даст реформ полные штаны. Слава Деду, с Новым годом, братва!
Миколаївна
Для Прибочники деда: Не дуже кумедно шуткуєте щодо екс-голови УЦОЯО, який отримав забагато прямих звинувачень - і заслужених теж. Можливо він обдумав ситуацію і виправився, але чи довірите ви квартиру бувалому злодію чи дитину бувалому гвалтівнику? А для освіти це вже як мем про Байдена в президенти: тупо балакуча голова на таблетках.
Коментувати
Тато
Опасный путь - создание новой структуры. Институт знаний уже есть. Институт качества оценки знаний - вроде тоже. Давайте еще институт плагиата и институт по учебникам.... Вы что, опупели вконец, господа эксперты? ....Нет, я не против института - но если только в штате там будет 3-5 человек.
Institutionalized
Всё так и есть: менее десятка нищевротов пашут за копейки, а более тысячи гнид с зарплатой от 100 тысяч чисто на бумаге. Полегчало? А задумка-то хорошая, но смотря кому.
eBook
Для Тато: А вони нічого нового не утворюють, лише формально виокремлюють функціонерів втридорого.
Коментувати
Да что вы заладили, как боящиеся
открыть глаза о поурочной системе, No questions? Пассивная, или активная - всё зависит от учителя/учителей-администрации школы. Вы стремитесь, чтобы система не была поурочной, постоянно зазывая, как зазывала. Ну так - сделайте - покажите. Кому-то на душу ляжет. Кому-то - нет. А то заладили "поурочная, поурочная, плохая, плохая". Послушные ученики/не послушные ученики. Выроятно Вы относитесь к категории послушных учеников, в детстве, но стремящихся к дружбе со шпаной, когда со шпаной родители не позволяли общаться. Винтики будут всегда. Вы стремитесь, чтобы учителя не были винтиками?Но кто будет вакцинироваться по первому требованию неграмотных чиновников? А выполнять другие хотелки всякого роди чинвников от школы? Да. в принипе, никогда не будет без винтиков. В той же Европе учитель есть винтик. ТОлько система на иных принципах построена. Всё.
Степанида
Думаю, проблема не столько в уче(б)никах и не в уроках, а что "дистанционное обучение" лишь начитка вроде свободного курса онлайн под личную ответственность родителей. То есть, это не принцип равноценного обмена, а резкое снижение и без того низкого качества знаний и навыков при стремительном сокращении педагогов. И если в обычной школе (столовка + пообщаться) далеко не каждый выполнял минимальные требования, то "онлайн" вообще не нужно расписание, так как достаточно графика сдачи. Другими словами, элитарные ученики будут учиться лично и по старинке, а плебеи могут ставить плюсики онлайн.
Шева
Для Да что вы заладили, как боящиеся: Специфіка поурочної системі в тому, що коли вчитель розбирає певну тему, підготовлена і зацікавлена людина може прийти і спитати те, що цікавить. Зазвичай, це у формі дискурсу чи форуму, а потім піти далі. Тобто, це виступ чи презентація вчителя по феноменам природі, і такі уроки проводили тематично, на відкритому повітрі у гарному місці. Лише лише непогода обмежувала час і місце. Зараз же замкнену урочну систему використовують для дресування та відсіву. Як би там не було, нема "ідеального" підручника, бо кожну тему потрібно розглядати із різних кутів у кількох аспектах.
Виталина
Для Шева: Именно! Даже в вузах берут несколько разных определений, задач и примеров для лучшего и всестороннего понимания. Хотя до сих пор есть учителя и преподаватели, которые предлагают только один правильный вариант и требуют отвечать только так.
Коментувати
Можно задавать вопросы
Люди разные, да, это Вы усвоил, СОзерцатель. Уже хорошо. Проблема в правительстве и МОН. Вам отвечать на вопрос "почему?". Сумеете ответить - сумеете разобраться, в чём проблема. Не сумеете, будете опять прыгать и скакать, рассказывая о том, что дети все разные и давайте кажому учебник создадим. Каждому по учебнику. И туповатую картинку со слонами-приматами тыкать каждому.
No questions
Для Можно задавать вопросы: Поурочная пассивная система далеко не самая лучшая, но традиционно назидательная, с переходом на личности. В целом, все обезличенные учебники лишь узкопрофильные фрагменты Науки, которая является осколком Природы. Физическое ограничение вызывает сокращение объёма, что усложняет выкладку и восприятие. Более того, большинство задач механические, без мышления и прямой связи с практикой и жизнью. Получается, что учебник усреднено представляет гипотетический минимум послушного ученика, но с точки зрения системы. Искусственный спрос и предложение. А винтики системы - учителя - навязывают свои единственно правильные идеалы, субъективно оценивая ответы. Индивидуальный подход? Если будешь выполнять все требования без вопросов, даже если спишешь или купишь.
Правила
Ну що ви заладили як навіжені? Навіть старшокласники-відмінники часто не вміють і не хочуть ані вчитися, ані аналізувати, ані порівнювати! Вони не можуть сформулювати умову задачі, тоді як в житті завдання міждисциплінарні і відкриті та й ніхто умови не пише, бо нема ГДЗ "як вижити ще місяць із дружиною і дитиною на 5000 гривень". І все, як хоч!
Коментувати
Омелько Терен
Коли ось тут пишуть, що "учебник должен быть ОДИН, созданный группой учителей", то зразу хочеться спитати: Невже вірите, що вчитель, чи група вчителів напишуть підручник? Може, як виняток. А школі потрібні хоча б 100 підручників загалом. Якось один, вже, на жаль, покійний вчитель (кращого викладача я не зустрічав ще) сказав мені: "Я знаю, яким повинен бути підручник, і можу сам написати. Але коли? " Сам він сумлінно працював усе життя в школі, і я розумію, як він плекав свою мрію про ідеальний підручник. Все життя треба було заробляти оці копійки, ставити на ноги власних дітей та відсувати задумане на потім. Скільки відбирає дорогоцінного часу оця імітація методичної роботи, безкінечні конкурси для дітей та вчителів (від них та недолугих звітів нас вже ніхто й не порятує), скільки вичавлюють з тебе атестації та удавані підвищення кваліфікації, показ фальшивих зусиль з підготовки до роботи за принципами НУШ - усього ніколи не перелічити. Немає вже часу на підручники. Та й на дітей.
СОзерцатель
Люди от рождения разные, со своими интересами и предпочтениями, а их всех насильно под одну гребёнку словно бесполезный скот. С другой стороны, поверившие властям и надеявшиеся на полицию и врачей воспитанные люди в тяжёлой ситуации чаще умирают не от насилия, а собственной выученной беспомощности. Родители мечтают, что чадо научится всему в школе хотя бы от одноклассников, а в школе дурдом, где учителя-надзиратели пересчитывают головы, озвучивают книги и надеятся отсидеть время и забыть такую рутину кошмара. Так что проблема вовсе не в учебниках.
Люди разные, да, это Вы
усвоил, СОзерцатель. Уже хорошо. Проблема в правительстве и МОН. Вам отвечать на вопрос "почему?". Сумеете ответить - сумеете разобраться, в чём проблема. Не сумеете, будете опять прыгать и скакать, рассказывая о том, что дети все разные и давайте кажому учебник создадим. Каждому по учебнику. И туповатую картинку со слонами-приматами тыкать каждому.
Коментувати
Высоцкий
Если мяса с ножа Ты не ел ни куска, Если pуки сложа Наблюдал свысока, И в боpьбу не вступил С подлецом, с палачом,- Значит, в жизни ты был Ни пpи чем, ни пpи чем!
Высоцкий
Если, путь пpоpубая отцовским мечом, Ты соленые слезы на ус намотал, Если в жаpком бою испытал, что почем,- Значит, нужные книги ты в детстве читал!
Коментувати
Для 123:
Умница!!! Кружки (это Ваше слово!!!) Программа - учебник. А умный учитель, повторяю, умный учитель, всегда находил для детей, которые успевают лучше, и дополнительные задания, и дополнительную литературу (вот здесь пусть и работали бы авторы дополнительных учебников, и если их учебники настолько хороши, то их и покупали бы, если отпустить учителя). Но учебник один, его привозят в школу для каждого ребёнка и для учителя тоже, поскольку наши бестолочи детей учебниками обеспечивают, а учителю - хоть гопки скачь. Большей тупости конечно есть, но надо же думать,ч то чворят! А то,ч то учителя привязаны к программе - это нормально. Дети то разные. Ненормально другое...
Полностью соглашаюсь с
Антидедом. Ликарчук? Да, Ликарчук сделал одно нормаьлное дело - написал статью о липовых медалистах. Остальные неучи приняли во внимание написанное Ликарчуком. Но этим шагом Ликарчук вернул то, что сам же, со своими про... и создал, когда работал.Учебник. Учебник должен быть ОДИН, созданный группой учителей, подписанный министерством, которое и несёт ответственность за выпуск учебника. Этот один учебник (по каждому предмету в каждом классе) рассылается по школам и учителям даётся возможность выбора. Но бред о том, что выбирать могут учителя с родителями говорит о полнейшей некомпетентности говорящих. Полнейшей. Некомпетентности.
побоку
С таким же успехом - все должно быть только одно цвета (чёрного) и носить один универсальный фасон и размер, и есть только гречиху. А нормальные учителя даже по программе всегда выбирали и дополняли задачи и материал, а профи на отлюбись шли строго по учебнику как лохи.
Вы неграмотен,
Для побоку: в принципе.
123
Для Вы неграмотен: Хоча для посилених класів були гуртки і додатково домашнє читання та завдання із інших підручників, вчителі жорстко прив’язані до затвердженої програми, навіть якшо не завжди встигають. Навіть на канікули майже нічого не задають. Так що не так, Вьі неграммотньі?
Коментувати
Омелько Терен
Для Антидєда: Були деякі підручники і за радянських часів хороші. Проте й мотлоху вистачало. Були підручники фізики, наприклад, непогані та й хімії, російської мови теж. Врешті-решт історію стародавнього світу я любив - був тоді учнем. Проте візьми зараз почитай радянські підручники історії Української РСР, української чи російської літератури чи нової історії. Навіть якщо не зважати на догмати тих часів та суцільну брехню. Це нестерпні з точки зору дидактики, бо їх можна взяти і лише бубніти, . Підручники ж української мови в 60 - 90-х просто немічні і зовсім нецікаві. І ще одне: чому вважаєш обов’язковим куснути Лікарчука? Якщо незгоден, напиши по суті, врешті решті напиши сам підручник, або хоча б виклади власні принципи щодо підручника чи дай посилання на власні роботи з предмета. Що? Немає нічого? Тільки "прєкрасноє прошлоє"?
Рись
Для Омелько Терен: Лікарчук перевертень, хоч і клепку в голові має. Мораль- нульова.
123
Для Рись: На мою думку, усвідомлена потвора - це найгірший опонент.
учебники истории и
"прекрасное прошлое" - интересный набор тем, Омельку Терене.Учебник и интересен это, явный перебор. Учебник создан для определённой цели. И цель эта не развлекательная. Абсолютно не развлекательная. А танцы с бубнами перед подрастающим поколением уже привели к созданной теперь ситуации, когда некие неграмотные обыватели стали определять направление движение всего общества. "Даже кухарка способна управлять государством" - мысль интересная, но, практически, приведшая к катастрофе не одногопоколения
Коментувати
Sergik
Наразі 2021 рік. Проблема підручників не є нагальною. Особливо з інформатики. Як на мене, стандартний підручник - взагалі анахронізм.
Володимир
Про корупцію з підручниками мені розповідали фахівці ще в 2000 році.
АтиДєд
Дєд не правий, застарів. Єресь пише- школа обирає один підручник з багатьох…. Немає з чого обирати!! Треба видавати один базовий підручник під стандарт за гроші держави, а решту - хай видають різні видавці , конкурують. Ось ці хай і обирають батьки, вчителі , діти , але в них завжди є синиця в руках: один адекватний підручник. Іще- при радянській системі все було OK, не треба ганьбити минуле. Ви пан Ігор, нігтя радянського Вчителя не вартуєт!!
Серж
Для АтиДєд: Згода, що зараз більшість вчителів не найкращі спеціалісти за покликом серця, а кого не взяли на кращі посади. І як же провідні європейські, американські, японські чи британські школи щорічно публікують свої підручники і живуть без ваших категоричних заяв? А хто заважає доповнювати програму підручниками хоч за царя Гороха? Отже й маємо, що проблема не в обов’язковій чи варіативній частині, і не в підручниках.
Лосев
Какой выбор учебников? Какой привезут, таким и пользуемся. Все с колес. Программы пишутся новые учебники не успевают. Так что Лекарчук свистит.
Зельцмаеський
Для Лосев: Так був же ще й конкурс "дирявих шкіл", де першим, хто штрикнувся від 80%, пропонували супер призи. Ага, то річ не про місток за 3,5 млрд гривень у Прибалтику, а лише про книжеки.
Коментувати