І. Лікарчук: це є полегшення вчительської праці?

Переводимо в цифровий формат те, що давно потрібно змінити за сутністю та значущістю

І. Лікарчук: це є полегшення вчительської праці?

Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Іще кілька думок (до попередніх) про електронні класні журнали і щоденники.

В.О. Сухомлинський давно написав такі слова: «Із перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання перед дитиною з’являється ідол - оцінка. Для однієї дитини вона добра, поблажлива. для іншої - жорстока, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому ідол одним протегує, а іншого тиранить, - дітям не зрозуміти. Адже не може 7-річна дитина зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль - для неї це поки що ще незбагненно. Тому вона старається задовольнити або на кращий випадок - обманути ідола і поступово звикає навчатися не для особистого задоволення, а для оцінки».

Чому я згадав ці слова? Та тому, що цей ідол відтепер легалізований та ідеалізований в державному електронному ресурсі - електронних журналах та електронному щоденнику. Тепер і в дітей, і у багатьох учителів з’явиться додаткова потреба задовольнити цього ідола, або, на кращий випадок, його обманути. Дарма, що цей ідол, як ота ракова пухлина, доїдає хворий організм української освіти. Дарма, що його руйнівну дію його отрути бачать всі, хто може мислити й вболіває за долю української освіти. Відтепер цей ідол житиме та процвітатиме в державному електронному ресурсі. Не знання, а оцінка, не справжня якість освіти, а кількість оцінок та факт проведення уроків стають головними. Це є реформа?

1. У мене створюється враження, що вони запроваджуються для посилення тотального контролю за учнями і вчителями. Якщо це так, то це абсолютно не потрібна затія. Бо іще одним батогом, навіть електронним, того, хто не хоче вчитися, вчитися не примусиш. А поява іще одного будяка у здоровенному букеті подібних, які використовуються для ганебно-принизливого контролю за роботою вчителя - це продовження формування стійкої відрази до цієї професії й недовіри до нього.

2. Електронні щоденники і журнали (як і паперові) акцентують увагу не на позитивній мотивації до навчання, а на возвеличенні поточної оцінки учня, факту «був чи не був у школі», домашніх завдань. Тобто йде мова про посилення абсолютної формалізації освітнього процесу. Із якістю освіти це все має стільки ж спільного, як свійська свиня із морською свинкою.

3. Доступ до електронного журналу та електронного щоденника важливі для батьків типу «яжемать» і буде потужним збуджуючим чинником для їхніх постійних конфліктних ситуацій із учнями та вчителями. Це комусь потрібно? Єдине, що радує: батьків типу «яжемать» багато, але такі не всі. Розумні батьки ніколи не будуть робити проблеми для себе, дітей і вчителів через оцінки. То чи потрібно їм щодня отримувати інформацію про такі оцінки?

4. Боюся, що з рівнем компютерної грамотності наших учнів (набагато кращої, ніж у багатьох вчителів) проблема їхнього втручання в електронні журнали та щоденники може стати дуже серйозною. Але, якщо раніше псування паперового класного журналу було НП місцевого масштабу (між іншим, в останні десятиліття про такі факти розголосу майже не чули), то з державною системою електронного ресурсу це вже буде кримінальне правопорушення з усіма наслідками, котрі з цього випливають. Між іншим, в Інтернеті вже є інформація про кримінальні справи в Росії стосовно внесення учнями змін в оцінки у електронних журналах. Ми готові до такого розвитку подій? І тут справа не лише в рівні правових знань та правової відповідальності учнів. Тут серйозна проблема в технічному забезпеченні наших загальноосвітніх закладів. А про його рівень ми всі дуже добре знаємо.

5. Якщо є рішення про запровадження електронних класних журналів, то де рішення про відміну паперових? І чи не будуть ревізори та фінансові аудитори під час перевірок вимагати паперові журнали? Якщо будуть, і рішення про відміну паперових немає, то це означає, що вчителі виконуватимуть подвійну роботу. Це є фактично подвійна бухгалтерія. А у подвійній бухгалтерії помилки неминучі. І відповідальність також неминуча. Це є полегшення вчительської праці?

P.S. Я категоричний прихильник цифровізації управлінських та облікових процесів у освіті. Але я категоричний противник цифровізації процесів совкових за змістом і сутністю. І мені здається, що електронні журнали та щоденники саме такими і є. Переводимо у цифровий формат те, що давно потрібно змінити за сутністю та значущістю

Оригінал

Освіта.ua
11.01.2021

Популярні блоги
О. Калинич: відверті висновки про дистанційне навчання З поняття «дистанційне навчання» треба прибрати слово «навчання», замінивши на «імітація»
Ігор Лікарчук: освітній процес втрачає сенс Результати екзаменів не повинні бути підставою для оцінки роботи вчителя, це оцінка роботи учнів
Н. Глюз: ми продовжуємо старі схеми і подвійні стандарти На ЗНО живе страшний вірус, що через маску і антисептик не вб'ється, а випускний гулятимуть без масок
О. Мірошниченко: поради вчителям від кіноактора Навіть примітивна камера збільшує всі емоції і розкриває великі й маленькі секрети
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Михайло
Коли, нарешті, в МОН зрозуміють, що вчителі взагалі не повинні оцінювати учнів, тоді діти будуть бігати за знаннями, а не за оцінками. Що заважає створити онлайн систему тестування з кожної теми, з кожного предмета (подібно до ЗНО) і раз і назавжди вирішити питання об’єктивності оцінок. Коли Шкарлет говорить, що електронний журнал зробить оцінювання об’єктивним - він виставляє себе на посміховисько.
Черкаси
Пан Лікарчук- класичний Пан Проти! Якби він запровадив елжурнал- це було б досягнення, а не він- Іддол, тоталітаризм, порушення демократіі... Іще- посилання на Сухомлинського добре, але як ще пане Ігоре із совковими теоретиками школи? Треба бути послідовним. Дійсно оцінки в першому класі не ставили, а потім переходили на оцінювання, яке не заважало ні Корольову чи Патону з Вернадським. А Шевченкові з Франком і різки не заважали,заважала бідність і ярмо національне...
Наталія
Якщо оцінка немає значення то навіщо вигадали ЗНО ДПА травмувати психіку дітей, спонукають вчителів нехтувати професійними обов’язками заради репетиторства, почніть з цього, а не з мого права бути в курсі подій та розуміти що тягнеться а де треба більшої уваги
Маргарита
Абсолютно правильно Ви пишете, тільки, думаєте, хтось дослухається до Ваших і наших думок?
Володимир
Воняє від цієї затії. Але ж гроші не пахнуть.