В. Громовий: про претендентів на нові посади до МОН

Сьогодні управлінським структурам потрібні люди, які здатні генерувати ідеї та мають проектне мислення

В. Громовий: про претендентів на нові посади до МОН

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Потрібні позасистемні системно мислячі «коти, які блукають самі по собі»?!

Читаю про підсумкові результати VI хвилі конкурсу на заняття посад фахівців з питань реформ до МОН і «думку гадаю».

А нащо претендентам на нові посади демонструвати вміння «розв‘язувати ребуси» чи скрупульозне знання застарілого законодавства, якщо головною вимогою до них має бути - мати системне незастереотипізоване мислення?

Є такий парадокс управління Спенсера: «Хороший керівник здатний прийняти рішення, маючи у своєму розпорядженні недостатньо інформації. Ідеальний керівник здатний прийняти рішення, не знаючи абсолютно нічого». Тож їм не треба «знати»!

Вони мають бачити загальну картину, ризики, загрози та нові можливості, вміти дати потужний імпульс для того, щоб злетіли шори з очей МОНівських бюрократів «старого гарту», і вони спромоглися поглянути на освіту іншими очима.

Високооплачувана посада для них має ж бути можливістю зробити «революцію в освіті», а не стати добре змащеним коліщатком у бюрократичному механізмі радянської моделі управління освітою.

Це мають бути горизонтально мислячі люди, які вміють побачити інші механізми розвитку освіти в новому тисячолітті. Мати інтелектуальну сміливість вийти «за межі ящика» з тим, щоб віднайти способи задіювання сил змін знизу.

Тож головним критерієм відбору має бути наявність свіжих ідей та вміння на основі цих ідеї означити певні вектори розвитку нової освіти. Ці люди мали б подавати власне «портфоліо» з такими напрацюваннями (статтями, рекомендаціями, пропозиціями тощо), яке вони створили за останні 10 років. Звісно, пустодзвони там теж не треба, тож потрібне було б і підтвердження їхньої спроможності реалізовувати ці ідеї на практиці на операційному рівні закладу освіти чи місцевого управління освіти.

Якщо ж усі спроби віднайти хоч якийсь інтелектуальний доробок новоспеченого «агента змін» зазнають фіаско, виникають сумніви у його спроможності до «прориву у майбутнє».

Нікому не відомі «сірі мишки» аж ніяк не зарадять у зламі старої системи, треба якось привабити на ці посади позасистемних «котів, які блукають самі по собі».

Кого я маю на увазі? Таких освітянських «ко(и)тів» як Володимир Співаковський!

P.S. Для тих, хто дочитав до цього місця, пропоную “багатобукафф” із моєї старої статті «Коли зникнуть управлінські динозаври».

Цитую сам себе:

Мураха зустрічає ящірку і запитує: ти хто?

- Я – динозавр.

- Так ви ж вимерли!

- Ні, не вимерли. Ми хворіли.

Дитячий анекдот

Зайве доводити, що установи як тип організаційної культури у новому тисячолітті стають вкрай неефективними. Тож, якщо і зараз управління освіти продовжує працювати як традиційна установа, воно перетворюється на бюрократично-чиновницького динозавра. Там, на Заході, управлінські динозаври в освіті вимерли ще упродовж 80-х років минулого століття.

Зайве доводити, що сьогодні годі і сподіватись на успіх, якщо в такій освітянській «конторі» ніхто, окрім керівника (та і за ним хтось стоїть), не несе відповідальності за результати роботи, нічим не ризикує, де кожен крок має бути погоджений, де особиста ініціатива є недоречною...

Доводиться констатувати, що управлінські структури в сфері освіти практично не піддаються реформуванню. Це замкнуті системи, які працюють самі на себе. Так було, так є і так буде до того часу, поки вони не стануть «відкритими системами» і поки не зміняться їх функції. Потрібен принципово новий тип управлінської структури, який ґрунтуватиметься на проектному принципі організації діяльності та на партнерстві.

У такій достатньо гнучкій організації людей пов’язуватиме не жорстка ієрархічна підпорядкованість, а спільна зацікавленість у реалізації перспективних ідей, трудова етика та культура досягнень. В умовах колегіального вирішення всіх важливих питань керівник здійснюватиме виключно координувальні функції. Звичайно, потрібні будуть і персональна відповідальність за результати, і персональний розподіл ризиків, які залежатимуть не від посади, а від функцій працівників.

Для управлінської структури, яка є великою проектною командою, потрібні принципово інші якості працівників. Апаратники і хороші виконавці для яких світ освіти є чимось сталим і непорушним – це релікти попередньої епохи. Адже вони звикли організовувати свою і чужу роботу виключно як бюрократичний процес. Вони не вміють започатковувати процес творчий, у якому головне - орієнтація на стратегію вдосконалення, динаміка змін, у якому «можливе все», «потрібні всі», у якому «кінцева мета – ніщо, рух – усе».

Сьогодні управлінським структурам перш за все потрібні люди, які вміють мріяти, здатні генерувати ідеї, мають проектне мислення. Для успіху будь-якого проекту потрібні не просто креативні особистості, а провісники майбутнього, здатні створювати світ навколо себе і просувати його як політичний, комерційний чи освітній проект.

Оригінал

Освіта.ua
29.01.2019

Популярні блоги
В. Громовий: «миздобули» не перевелися в освіті Два основні приховані мотиви організації конкурсів – заробити грошей і виправдати своє існування
О. Халепа: дайте нарешті спокій дистанційній освіті! Дистанційне навчання -  передвісник глобальних змін в освіті, причому незворотних змін
Д. Семьонов: чи вбиває безкоштовність освіти її розвиток? Кожна інвестована в навчання гривня – це не лише користь для себе, ці гроші рухають галузь загалом
Роксана Харчук: боротьба за ЗНО з літератури необхідна Хай закриваються непотрібні псевдоуніверситети, а ЗНО – це єдиний рятунок української освіти
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
qwerty_qwert
Вашу "котеку" видно здалеку ;) Ваш коментар занадто короткий. Текст має бути не менш ніж 100 знаків.
Сивокінь
Плач Ярославни по посаді міністра , ну хоч би заступника... так хочеться порулювати. Що спільного у Лікарчука , Громового ...- нереалізованість , висока самооцінка !! І ще - про який злам системи пише автор, все і так розтрощено.Бережіть тих, хто може хоч щось ще робити! Чи сива в нього голова, чи чорна!! Це штучний товар!!
Для Сивокінь:
Згадуючи В. Співаковського, Громовий мав на увазі себе, але не наважився про це прямо написати. Але кому вони обидва потрібні?
Коментувати
Володимир
Публікація не вписується в подвійну мораль.
Підтримую
Цілком згодний з автором. В Україні є не більше 10 "блукаючих котів", які спроможні здійснити справжні реформи. Все питання в тому, як привести їх до виконавських важелів, забезпечити підтримку з боку вищої влади.
Льонька
Для Підтримую: від котів скверно тхне...
Пундик
Для Льонька: котики справно вилизують своё хозяйство.
Станіслав
Для Льонька: вчи біологію
Коментувати
Cirius
Маєте яскравий приклад самозбереження чиновництва від освіти. МОНУ ліквідовує один інститут інноваційних технологій, де працює 720 чоловік, і створює два- змісту нової освіти і ще таких то наук по 350 у кожному. І це при наявності АПНУ. у якій сидять на пансіоні ще купа людей. І що від того виграла школа, професійна чи вища освіта? Що виграв конкретний вчитель? А нічого істотного, якщо судити зі змісту тих дописів, що з*являються на сайті. І ніби МОНУ веде політику відкритості, навіть створює сайт"Освіта", де б ми могли виливати свою радість з приводу гарних реформ в освіті, а насправді кінцевої мети немає.Трохи щось рухається в СШ, а далі купа проблем. Зате реклами,яка запрошує вчитися за кордон скільки хочеш, гроші не пахнуть. Невже сайт інакше заробляти не вміє?