Ігор Лікарчук: до 100-річчя Василя Сухомлинського

Неможливо примусити любити й поважати дитину лише тому, що той, кого примушують, має диплом учителя

Ігор Лікарчук: до 100-річчя Василя Сухомлинського

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.

Минулого тижня в Україні відзначили 100-річчя із дня народження Василя Олександровича Сухомлинського.

Я є великим прихильником педагогічних ідей Василя Сухомлинського. Не один раз у 70-х роках минулого століття бував у Павлишській школі, стіни якої, образно кажучи, іще дихали Сухомлинським. Перечитав майже всі його твори та силу праць про нього. Працюючи у молодості директором сільської школи, дуже хотів робити так, як він.

Але не виходило, так як у нього. І, мабуть, потрібно було прожити роки, щоб зрозуміти деякі речі.

1. Про Сухомлинського написано багато. Захищені сотні дисертацій. Видані сотні назв книжок. Читаються курси лекцій про спадщину Сухомлинського. Пишуться реферати і дипломні роботи. Майже у кожній школі є стенди з цитатами із творів Педагога, які давно стали крилатими фразами. Десятки тисяч педагогів їздили у Павлиш у школу Сухомлинського... Але нових СУХОМЛИНСЬКИХ в українській освіті так і не з’явилося... Бо, очевидно, потрібно було народитися Сухомлинським, пройти той життєвий шлях, який він пройшов, до того, як стати директором, і мати в душі те, чого немає в багатьох учительських душах сьогодні - любов і повагу до дитини. У цьому контексті мишиною вознею визнаю всю ту, гігантську за обсягами і нікчемною за результатами, роботу, котра проводилася, проводиться і буде іще проводиться із вивчення та впровадження (страшенно противне слово) педагогічної спадщини Сухомлинського. Бо неможливо примусити любити й поважати дитину лише тому, що той, кого примушують, має диплом учителя.

2. Сухомлинський жив і працював у інший, аніж тепер, час. Батьки, соціум, діти, відношення громади до вчителя, школи, директора були абсолютно іншими, ніж зараз. Чи можна в сьогоднішні умови безальтернативно перенести досвід, набутий Сухомлинським тоді? Упевнений, що не можна. Більше того, механічна спроба його перенесення завжди буде приречена на невдачу, точно так, як спроба викопати у Африці пальму й посадити її у відкритий ґрунт під Києвом. І в цьому всі давно переконалися, але, як і п’ятдесят років тому, наполегливо талдичать про «вивчення і впровадження». І навіть про адаптацію... Смішно і прикро.

3. Відтоді, як кілька разів відвідав школу Сухомлинського, я постійно думав над крамольними запитаннями: «А чи був Сухомлинський справжнім директором школи? Чи міг би він бути справжнім директором не у маленькій сільській, а у величезній міській школі?» І тоді не було, а тим більше і зараз, у мене немає ствердної відповіді на ці питання. Бо іще тоді розумів, що директор, який має звання Героя соціалістичної праці, мав інші умови для директорування, аніж ті, хто поруч. Я не сумніваюся в тому, що Героя Сухомлинський отримав заслужено. Але добре знаю, що далеко не всім за таку ж працю те звання й давали. Та то тема окремого дослідження, і вірю, що воно колись буде написане. Як, до речі, й правда про інших авторитетів (???) української педагогічної спадщини, котру продовжують вивчати в педуніверситетах на ідеологічних засадах радянської історії педагогіки...

Я можу іще довго розмірковувати про сліди, котрі залишили в українській освітній історії ті, кого вважали і вважають її світочами. І про діяння нових «світочів», про яких УЖЕ пишуть книжки, на яких посилаються у дисертаціях... Дарма, що переважну більшість із них світочами назвати не можна, навіть якщо дуже того хотіти... Ми, як не знали, так і не знаємо правдивої, а не солодко-нудотної освітньої історії України. І тому повторюємо ті ж помилки, котрі робили наші попередники. У т. ч. й помилку ліплення та ушанування «кумирів»... Не хочу писати слово «ідолів».

Оригінал

Освіта.ua
01.10.2018

Популярні блоги
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Тетяна Сердечна: зарплати у вчителів мають бути різні Є шанс, що колись держава буде в змозі оплачувати роботу людей, які працюють із її майбутнім
І. Лікарчук: замість виховання – шароварщина і звіти Виховної роботи як системи формування людини вже давно немає, а є гам, шум, тріскотня
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Марина
паскуда вульгаріс .
Андрій Вітченко
Ганебний пасквіль заздрісного чиновника-кар’єриста, якому не дає спокою слава видатного українського вченого і педагога, фундатора української гуманістичної педагогіки. Бездарю і нікчемі не вдасться заплямувати ім’я Василя Олександровича Сухомлинського, скільки житиме пам’ять народна, існуватиме педагогічна наука, яку намагалися поховати такі ж саме нікчеми, як і пан Лікарчук. Звертаюся до молоді: не вірте на слово таким вискочням і рефлексуючим клоунам, краще зверніться до першоджерел, перечитайте В.Сухомлинського - і давайте розмовляти з приводу актуальності його ідей, ділитися думками, дискутувати... А категоричні твердження і жовчні образи залишимо Лікарчукам - вони того варті! З повагою і найкращими побажаннями професор Вітченко Андрій
Катерина
Для Андрій Вітченко: Підтримую кожне Ваше слово!
Коментувати
Світлана Ружинська
Доброго дня, Ігор Лікарчук та всім небайдужим до цієї статті! Вдячна Вам за роздуми та синтезовану думку. Ця фраза: "Ми, як не знали, так і не знаємо правдивої, а не солодко-нудотної освітньої історії України. І тому повторюємо ті ж помилки, котрі робили наші попередники. У т. ч. й помилку ліплення та ушанування «кумирів»... Не хочу писати слово «ідолів»" дряпнула мені око. Великі діапазони українських здобутків не мають поєднання. Чому б не почати хоча б з малих поступів - енциклопедії, довідника, виток яких буде походити з одного уповноваженого джерела, який би обрався на підставі уподобань наших освітян? Можливо, було б доцільно, запровадити постійний орган - конференцію - в цьому напрямку? Дивись, а кожний день буде маленьким прогресом до цієї мети. Але, спочатку потрібно зважити мотиви, як у Священному Писанні зазначено від Луки 14:28-30, "...имеет ли он, что нужно для совершения её..". Ще раз, дякую!
Вчитель
Погоджуюсь з паном Лікарчуком майже у всьому. Та все ж не можна оцінювати спадщину Сухомлинського як таку, яка не може використовуватися нині (змінилися діти, вчителі, батьки...). Зауважимо у великого педагога головне - ЛЮБОВ І ПОВАГА ДО ДІТЕЙ. Це те, чого не можна відкидати, це базис педагогіки. І якщо сьогодні ми будемо турбуватися лише про хороші знання, а забуватимемо про ВИХОВАННЯ юного громадянина, то на виході зі школи отримаємо проблемних випускників. Це і є найважливіша спадщина Сухомлинського.
Випускник
Може таких Сухомлинських, які день і ніч строчили б свої опуси у нас зараз і немає, а є вчителі-трудівники, віддані своїй праці, які не шкодують ні здоров’я, ні сил, ні часу на своїх учнів. Ну не встигають вони все записати, як Сухомлинський, і видати своїм коштом книжки про те, як треба виховувати дітей, не встигають за купою звітів і конкурсів, нарад і рознарядок, реформ і "удосконалень".
Клим
Радянська педагогіка відповідала потребам простої людини, не завжди ,правда,підтримувала оригінальних , суперобдарованих.... Але вона дала путівку багатьом дітям з бідних сімей. Чого не любить минуле Порошенко, кляне ту владу- бо він із заможної сім`ї , а ставились до нього без пієтету . На жаль , такого більше не буде. На жаль!!
Тетяна Ракша
А ще треба додати:В.О.Сухомлинського цькували,обвинувачували у "псевдонауковості"його творчої спадщини(через що і пішов рано із життя).Згодна з Лікарчуком:інший час .,інша історія.