Автор: Володимир Онацький, заступник директора школи з навчально-виховної роботи.
Будь-яка реформа дає свої плоди через певний час. Ну, не буває так, щоб одразу відбулись суттєві зміни. Так було з гуманітаризацією освіти, коли вивчення фізики, хімії, математики максимально скоротили, трудове навчання фактично знищили, а години віддали на предмети гуманітарного напрямку. Тепер маємо катастрофічно низький рівень знань учнів із фізики та математики, а також відсутність спеціалістів робітничих професій. Двадцять пۥять років руху від політехнічної школи до школи гуманітарно-гуманізованої дали свої результати.
Декілька років назад пролунала ідея: «Скасуємо каліграфію». Ідея втілена в нормативні акти МОН України. Педагоги перестали звертати увагу на те, як дитина пише, адже будь-яке намагання вчителя навчити дитину красиво писати, привчити до охайного ведення зошитів, сформувати у неї красивий почерк може розцінюватися як жорстоке поводження з дитиною, булінг, цькування… і такий вчитель може просто стати героєм віртуального простору, його життя перетвориться на пекло, а колеги та друзі почнуть співчувати та щось радити.
Але ж усе має свої наслідки… Пройшло ДПА в четвертих класах. Діти написали роботи передбачувано: як вчилися, так і написали. І якщо в роботах з мови сумнівно написані букви ми ще можемо вважати правильними, то з математикою складніше. У дітей сформовані обчислювальні навички, але ж окремі учні так пишуть цифри, що потім самі не можуть зрозуміти, що написали: 5 чи 9, 6 чи 8. І, звісно, що результати були з помилками.
Пригадую численні нападки на вчителів початкових класів, які намагалися прищепити дітям правила оформлення робіт з математики. У чому їх тільки не звинувачували, але ж некоректно записані для обчислення приклади можуть призвести до помилки.
Світ швидко змінюється, і, може, через кілька років діти вже не будуть писати в зошитах, а будуть друкувати. Але поки мене хвилює те, що збільшується кількість дітей, які не можуть розібрати власний почерк. Чи правильною дорогою ми йдемо?
