Автор: Володимир Мещеряков, учитель, Харківська область.
Красива патріотична назва шкільного предмета, чи не так? Предмета з інваріативної складової, але занедбаного. Предмета, ставлення до якого в суспільстві неоднозначне, а в системі управління освітою – в значній мірі байдуже. Я це оцінюю по Харківській області, зокрема, по Балаклійському району.
Тут я бачу кілька проблем.
- По-перше, в освіті панує матріархат. Це не означає, що жінки в професійному плані гірші за чоловіків. Але жінці генетично притаманний пацифізм. Жінка створена для продовження роду, материнства. А предмет у багатьох з них асоціюється з агресією, з війною. Крім того, серед мам юнаків багато розведених. Накладання сімейного матріархату на шкільний дає юнаків з примхами вагітних жінок.
То як бути, коли ми живемо в епоху війн та агресії? Хіба Україна насправді не воює з Росією? Хіба не гинуть українці від розривів мін та снарядів, від куль різного калібру? Хіба не потрібно вже у шкільному віці юнакам прищеплювати життєзберігаючі технології, готовність до дій в надзвичайних ситуаціях, основи надання домедичної допомоги? Це все є у програмі, в методичних рекомендаціях. Можна ставити ще й далі риторичні запитання, які частина жінок-освітян розуміти не хочуть. У директора школи й заступника з навчальної роботи, при наявності сумнівів, завжди є можливість прочитати вимоги програми й методичних рекомендацій. Аби було бажання…
- По-друге, ліквідована навчальна база предмету. У процесі знищення й розкрадання армії України був розірваний зв'язок військових комісаріатів з освітою. Сумнозвісний міністр оборони Кузьмук не тільки ліквідував бойову підготовку в військах, але й шкільну матеріальну базу допризовної підготовки юнаків. Військовими комісаріатами було вилучена навчальна зброя, саперні лопатки, інше майно, яке було на їх балансі. Руйнувалися смуги перешкод. І в Балаклійському районі після 2011 року під різними приводами більше не проводилися виконання стрільб випускниками з бойової зброї, як цього вимагає Указ Президента № 948 від 25 жовтня 2002 року. Тепер військкомат лише звіти приймає, не допомагаючи освіті навіть у військово-патріотичному вихованні…
- По-третє, дуже цікаво розставлені пріоритети предметів. Є предмети, з яких проводиться заочне незалежне оцінювання, а є такі, що до списку не входять, отже, не важливі. Звичайно ж, «Захист Вітчизни» теж увійшов до формальних предметів. І коли рейтингоманія поєднується з матріархатом, то виникають конфлікти: «Якийсь там вчитель якогось там Захисту Вітчизни псує нам показники!» І гнів цей благородний…
І, нарешті, про верховенство права. Стаття 6 Закону України «Про освіту» передбачає «формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення». І принцип демократизму передбачений. Але спекулювання необхідним в освіті демократизмом часто перетворюється на вседозволеність. Батькам і учням дозволяється виховувати вчителів. А якщо вчитель не перевиховується, включається контраст: хороший директор – поганий вчитель.
Мені подобається новий закон «Про освіту». Все розумно й перспективно. Але коли слухаєш монолог начальника відділу освіти чи її улюбленого директора, то сумно стає від їх правового нігілізму та самозакоханості…
