Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.
Постійно читаю коментарі на кшталт, «на англійську мову (історію, математику тощо) і правда часу мало…».
Вчителі будь-якого предмета у нас традиційно стверджують, що «мало годин». Звісно, є гранично допустимі норми навантаження і є лише 24 години в добі. Тож, екстенсивний шлях поліпшення якості навчання з того чи іншого предмету є шляхом у нікуди.
Є лише один варіант припинення розмов на тему «мало годин»: відмова від поурочної оплати праці вчителя.
Як тільки ми це зробимо, урочних годин усім відразу ж почне вистачати.
До того ж відпаде потреба вести таких рудимент минулих епох як журнал, у якому треба робити записи уроків виключно ручкою з одним відтінком кольору пасти.
Виявляється це теж впливає на якість освіти. Якщо вчителеві платитимуть за його повний робочий день з 9.00 до 16.00 незалежно від того, чим він у цей час займається, ми відразу ж зрозуміємо, що урок не є найефективнішою формою роботи. Тож, займемось проектами, індивідуальними консультаціями, дослідно-експериментальною роботою, тьюторським супроводом тощо.
А це вже буде інша освіта...
До речі, у більшості країн світу вже давно зрозуміли, що немає сенсу платити вчителеві поурочно. Тож, тепер лише нам зрозумілі фрази в учительській на кшталт: «я працюю на голу ставку», а вона «нагребла годин аж на дві ставки».
Волання про «брак годин» - це побічний продукт марних спроб вписати освітню логіку 19 століття в життєві реалії 21 століття».
