Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.
Квіткове
Ось тут, може, викличу незадоволення.
Може, це, звичайно, і дещо застаріла традиція. Але одна з небагатьох нормальних шкільних традицій. Я про квіти на Перше вересня.
Це красиво. Це знак уваги до вчителя. Нічого поганого в цьому немає. Звичайно, якщо все в рамках розуму. Символ, а не змагання, хто дорожчий букет купить. Красивий символ.
А ось всі ці заклики не купувати квіти, а замість цього віддати гроші на щось типу благодійності – красиво-пафосна маячня.
Хочеш дати гроші на благодійність? Дай. Яке це має відношення до квітів?
Тільки не треба про виховання чогось там у дітей. Нічого така заміна не виховує. Бо все одно за все батьки платять. І дитині, в принципі, байдуже, куди мама з татом гроші пустять – на квіти чи на благодійність. Це ж не зароблені персонально дитиною гроші.
Тому, як на мене, краще дарувати квіти. Нехай найпростіші. Не в ціні справа. Нехай це буде хоч букет польових квітів, які дитина з батьками назбирала.
А благодійність нехай залишається. По можливості і за бажанням. Без всіляких «чи квіти – чи благодійність». Різні речі. Мета різна. І вибір між цими речами недоречний.
