Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.
За тиждень 1 Вересня. А у мережі дискусія про квіти вчителю у цей день. Я вже неодноразово висловлював свою думку щодо цього. Але коментар вчительки, котрий щойно прочитав у групі «ДУП: школа» стосовно цієї проблеми, не міг не перепостити. Бо він занадто живий...
Ось цей коментар. «Залиште вчителю хоча б ці квіти... На педнараді оголосили: «Жодних квітів, і передайте це батькам». Передали, попередили. Проте, принесла одна родина мені квіти, знаю, що від щирого серця. Ну, не встигла я їх приховати у класі. Стою на лінійці з букетом, всі поглядають на мене, немов я корупціонер... Мені має бути соромно?
За що? За свою працю, за ночі із зошитами, за вдячність батьків? Може, за те, що я вчитель?
У сучасного вчителя відібрано майже все: повагу суспільства, вільний час, вихідні, багато днів відпустки, часто навіть родину! Адже не кожний чоловік згодиться бути класним батьком (поруч з жінкою, класним керівником) чи щовечора спостерігати свою жінку з купою зошитів на столі.
Залиште вчителю хоча б ці квіти як доказ поваги і вдячності за його працю».
