Автор: Олег Петрук, провідний науковий співробітник Інституту прикладних проблем механіки і математики НАНУ.
З Львівського національного університету «звільнили» авторитетного викладача Богдана Пастуха (пишу «звільнили» в лапках, бо формально він «не пройшов по конкурсу», хоч — з наукового та викладацького боку — переважав конкурента). Причина прозора - виступав проти хабарництва та плагіату у вузі. Деталі отут.
На знак протесту звільняється також і його брат Тарас Пастух.
А ось відмова від магістратури однієї зі студенток, викликана цими звільненнями.
Ще один свіжий приклад. Звільнення науковця Ярослава Поліщука за допис у Фейсбуці.
Насправді ці люди підняли ще один з аспектів руйнування академічної доброчесності у нашій науці та вищій освіті.
Разом з плагіатом та загальним падінням наукового рівня використання освіти в університетах для збагачення недоброчесних викладачів — серйозна загроза також і майбутньому країни.
Чи не виглядають такі звільнення на ознаки колапсу системи?
Очільники держави не фінансують науку. Формально за браком кількох сотень мільйонів у бюджеті. Це при тому, що сотні мільярдів на Приватбанк знайшли за кілька днів. Хіба наука не є одним із фундаментів розвинутої країни? Чи може не розвинуту країну потребують?
Відсутність здорових управлінських рішень для розвитку — це не недолугість реформаторів, це також управлінське рішення.
Особливо поряд з діями, які стимулюють внутрішню деструкцію української науки (позбавлення ВАКу незалежності, спроби здійснити те ж з НАНУ, відміна можливості позбавляти нечесно здобутих наукових ступенів, низькі пороги ЗНО для вступу у вузи, відсутність програми боротьби з хабарництвом у навчальних закладах, стимулювання відтоку кадрів та молоді з науки неконкурентними на ринку праці зарплатами тощо).
Можливо, варто оцінювати занепад науки як державну зраду управлінців?
