Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.
На уроці природознавства в 5 класі вчителька показала відеокліп нового російського пропагандистського проекту «Жить. РФ», який обурив одного з батьків, учасника АТО Юрія Козачінського.
Звісно, є простий шлях, який, скоріш за все, і буде обраний місцевими освітянськими керманичами: не захищати цю вчительку, показово її покарати з тим, «чтобъ другимъ повадно не было» і щоб ефектно прикрити себе.
Я не згоден з позицією, що таких вчителів не варто захищати. Їх захищати треба! Захищати від пропаганди! Їх треба вчити самим захищати себе й дітей, з якими вони працюють. Звісно, краще це робити ще до того, як вони стали ретрансляторами тих чи інших пропагандистських «меседжів».
Частина наших вчителів дезорієнтована, у їх діях іноді відсутня логіка та здоровий глузд. Вони досі сидять у російських «Однокласниках» і тупо споживають ілюзію правди від російських політтехнологів.
Автори відеокліпу проекту «Жить. РФ» провели «атаку любов'ю» - і вчителька легко попалась на цю пропагандистську технологію. Адже у цьому та інших роликах російського агітпропу лунають слова, які викликають у глядача виключно позитивні емоції (життя, любов, мир, щастя, безпека, свобода …), використовуються «правильні» афоризми на кшталт «миру мир» тощо. Побачити підтекст і за текст - це вже вищий пілотаж педагогічної майстерності.
Шановні колеги-освітяни, інформаційна війна триває. Кремлівським пропагандистам вдалося зламати практично всі бар'єри критичного мислення пересічних росіян і значної частини українців. Тож нам вкрай необхідно вибудовувати захист від гібридної інформаційної агресії з боку Росії, яка має на меті здійснення впливу на поведінку людей, їх свідомість і думки.
Зробити це не просто, адже російська пропаганда постійно мімікрує, вона гнучка і не має ніяких моральних бар'єрів. Попри деякі проколи, російська інформаційна махина працює досить ефективно.
Щоб розгледіти ознаки керованого інформаційного впливу, треба мати хоча б мінімальні навички критичного мислення та медіаграмотності.
Зайве доводити, що абсолютна більшість українських вчителів цього не має.
Зайве доводити, що в нас не робиться анічогісінько, щоб навчити їх розпізнавати хоча б типові ознаки прихованої маніпуляції.
Якщо б ця вчителька знала, що однією з таких ознак є ситуація, коли явно «тиснуть на почуття», вона б зрозуміла, що краще тимчасово «зачерствіти», не піддаватися на бомбардування любов'ю, а намагатися зрозуміти, що за цим роликом ховається.
Якщо б для цієї вчительки хтось провів медіалікнеп, вона б знала принаймні прості відповіді на складні питання:
У чому особливість медіаманіпулювання?
Воно завжди приховане. Якщо ви зрозуміли, що на вас цілеспрямовано впливають, вами вже не поманіпулюєш. Кремлівські пропагандисти шукають емоційного зв’язку з людьми, тому відкидають факти на користь емоцій, створюючи «паралельну реальність».
Технології маніпулювання для «зовнішнього споживача» мають тонкий вплив, брехня стає клікабельною, вона підживлює наявні стереотипи наших людей.
Чи є спосіб захиститися від медіаманіпулювання?
Є! Вимкнути телевізор і вилізти з їх «Однокласників» та «Вконтакте». Натомість треба більше читати, адже в цьому випадку завжди ви можна відкласти текст і подумати власною головою, тобто увімкнути критичне мислення.
Оригінал на сайті Освітня політика.
