Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Я не є фахівцем із початкового навчання. Я не пишу віршів і не вважаю себе великим знавцем дитячої літератури.
Тому читаю дуже розрекламовані «Хрестоматії сучасної української літератури для читання в 1-2 і 3-4 класах» як звичайна людина, дідусь і педагог із багаторічним стажем роботи в освіті (подобається це комусь чи не подобається, але я того не соромлюся).
І, відверто кажучи, не можу відшукати чогось дуже поетичного й пізнавального в таких рядках:
Ось маленьке мавпенятко.
В нього мавпи мама й татко,
Мавпи бабці й дідусі,
І сусіди геть усі.
Уявляю, що читаю цього вірша онукові. А він запитає: «А хто може бути іще у маленького мавпенятка татом або мамою, крім мавп»? Що відповісти дитині? А коли запитає про мавпячих дідусів і бабць? Це уже зовсім круто. Агов, біологи?
Або в хрестоматії для 3-4 класів є такі рядки:
Розливає тишу зелена квітка тиші
— заховатися в ній
чи як?..
Гарні рядки, але мені здається, щоб це пояснити дітям, то, мабуть, потрібно бути сукупно кандидатом біологічних і філософських наук. Як деякі члени редколегії...
Прочитав у Хрестоматії і таке завдання : «Росли груші на вербі, а верба на дубі. На чому росли жолуді? Відповідь: [на груші]». Навіть і не знаю, як це коментувати.
Й подібного у двох томах іще стільки... Читати - не перечитати.
Ні, мабуть, я все-таки не можу зрозуміти високі задуми укладачів цього видання.
Хоч серед них і радник міністра, і закордонна поетеса, і бібліотекар, і заслужена журналістка, і лауреат освітянської премії часів Табачника...
Немає лише кількох звичайних, але мудрих й відданих дітям вчителів початкових класів. Котрі краще від будь-яких лауреатів, кандидатів і докторів наук знають, які літературні твори потрібні їхнім вихованцям.
P.S. Продовжує тему Марина Подгайная, наводячі в коментарі такі поетичні рядки: «Пацюкуйте, пацюки, поки пацюкується. Бурундукуйте, бурундуки, поки бурундукується»! Віршик називається «Сумна скоромовка»...
Далі буде.
