Олена Панич: репресії щодо плагіату не допоможуть

Репресивні методи боротьби з плагіатом не змінять загального становища науки, що деградує

Олена Панич: репресії щодо плагіату не допоможуть

Автор: Олена Панич, кандидат історичних наук, експерт Реанімаційного пакету реформ, група "Освіта-наука".

Вчора довелося пояснювати, чому я проти насильницьких і репресивних методів боротьби з плагіатом. Важко було, але я чесно зробила ще одну спробу пояснити це людям, які не хочуть розуміти. По правді, я вважаю, що наші державні інституції надто слабкі, щоб переслідувати плагіаторів. Навіть якщо вдасться якимось чином відібрати диплом у К. Кириленко чи ще там у когось, все це будуть разові заходи, які не змінять загального становища науки, яка деградує.

Звичайно, можна встановити жорсткіші санкції за плагіат на загальнодержавному рівні - в законодавстві чи постановах Кабміну, рішеннях НАЗЯВО. Багато хто вірить, що це треба робити. Я не вірю. Інституційна слабкість нашої держави не дозволить підтримувати стабільне виконання цих санкцій. Будь-яка репресивна система потребує ресурсів. Вона витягує їх із суспільного організму, при цьому нічого не даючи взамін. Репресивні і контролюючі інституції нічого не виробляють, не створюють ніяких додаткових ресурсів, лише подавляють людську енергію. З часом ресурси вичерпуються і систему все важче і важче підтримувати. Вона девальвується і корумпується.

Як показує досвід, в нашій країні люди не терплять насильства, принаймні надто довго. Якщо влада встановлює жорсткі правила, які неможливо виконати, то по суті це лише для одного - щоб хтось робив корупційний бізнес на обході цих правил. Інакше неможливо. Люди терплять владу лише тією мірою, якою їм вдається домовитися з нею. І скидають тих, хто надто зловживає, або надто проявляє принциповість.

Єдиний шанс врятувати нашу науку від повального плагіату і падіння стандартів - створити економічну мотивацію науковців. Ця мотивація можлива не шляхом якихось надбавок до зарплат з бюджету. Це має бути виключно ринкова мотивація. Для цього треба перестати розглядати вищі навчальні заклади як бюджетні установи. Люди повинні продавати свої знання за справжньою ціною. Саме знання, а не дипломи докторів наук. Прирощення знань мусить стати виробництвом, яке приносить реальний дохід, цілком співставний з затраченими ресурсами. В державно-бюрократичній системі регулювання вищої освіти це неможливо.

Оригінал

Освіта.ua
21.11.2016

Популярні блоги
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Тетяна Сердечна: зарплати у вчителів мають бути різні Є шанс, що колись держава буде в змозі оплачувати роботу людей, які працюють із її майбутнім
І. Лікарчук: замість виховання – шароварщина і звіти Виховної роботи як системи формування людини вже давно немає, а є гам, шум, тріскотня
О. Сидоренко: як ставитись до репетиторів-двохсотбальників? Показником високої кваліфікації педагога є успішність його учнів, у тому числі за результатами ЗНО
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Vladislav Smirnov
Обмін труда/праці вченого на гроші (в умовах ринкового конкурентного середовища) притаманний суспільствам із «західною» інституціональною матрицею. Обмін труда вченого на статус, що забезпечує місце у певній соціальній страті і надає відповідні привілеї, - властивий суспільствам із «східною» інституціональною матрицею та дистрибутивною економікою. Звісно, наведені приклади є граничними випадками. На практиці ринковий обмін і дистрибуція (роздаток) сполучаються один з одним. Мені видається, що в умовах інституціональних трансформацій, характерних для сучасної України, питання гідної винагороди труда вченого не може бути вирішене без урахування теорії інституціальних матриць (С.Кірдіна) і теорії роздатку (О.Бессонова). Інакше це буде скоріше волюнтаризм, а не наукове вирішення проблеми.
Голосzнарода
Для Vladislav Smirnov: а може вже пора почати називати речі своїми іменами : покупка робочого місця науковця в державному закладі є не що інше, як феодалізм. Наука в умовах феодалізму ніколи не розвивалась сама і не розвивала суспільства - такий історичний досвід людської цивілізації. Та в житті Трамп не погодиться консервувати та фінансувати Ваш феодалізм, змінюйтеся або зникніть, бо адепти новоросії очистять цю землю від псевдонауковців та їх дітей, якщо Трамп відмовиться підтримувати Україну.
pasufik
Давайте будемо чесні: у радянські часи ставка робилася на патріотичну малооплачувану працю науковця на благо суспільства( комун. імперії), а щоб він був слухняний і залежав від милості партії йому обіцяли(і часто давали) безкоштовну квартиру, санаторій, звання і ще дещо. Люди, які приносили державі мільярдні статки жили як кваліфікований американський робітник. Чи змогли б ми за 25 років зробити те, на що Захід потратив не одне століття? Або ми любимо свою державу і хочемо зробити її заможною для всіх шляхом жертвенної праці, або як Ви справедливо пишете, нас гарно зачистять ті, для кого філософія п.Смірнова не більше ніж пшик!
Коментувати