Олена Панич: посадовці не зацікавлені інвестувати в освіту

От у що дійсно посадовці готові інвестувати, так це в регуляторні документи

Олена Панич: посадовці не зацікавлені інвестувати в освіту

Автор: Олена Панич, кандидат історичних наук, Національний педагогічний університет ім. Драгоманова.

Нещодавно довелося спостерігати дискусію з приводу державних видатків на освіту. Почалася вона з критики, адресованої Мінфіну, який начебто руйнує людський та інтелектуальний капітал, пропонуючи скоротити видатки на освіту. Присутній на нараді чиновник з Мінфіну здебільшого відмовчувався і лише інколи намагався виправдовуватися тим, що нібито грошей хронічно не вистачає. У відповідь йому казали, що до освіти треба ставитися як до інвестицій у майбутнє, а не як до соціальних видатків, і таке інше. 

Зізнаюсь, я думала про те, що для того, щоб подібна дискусія була плідною, треба щонайменше дійти спільного розуміння з приводу поняття "інвестиції". Що таке інвестиції і чому їх треба робити в освіту?

Самі по собі інвестиції - це щось таке, що ти вкладаєш для того, щоб згодом отримати прибуток. Який прибуток може отримати посадовець з Мінфіну, чи з МОН, чи з будь-якого іншого відомства від інвестицій в освіту? Збільшення заробітної плати? Дуже ефемерно. Важко прослідкувати зв'язок між зростанням якості освіти і зарплатою чиновників. Підозрюю, що ці люди таких зв'язків взагалі не відчувають. 

От у що вони дійсно готові інвестувати, так це в регуляторні документи. Це і звітність, і прибуток. Скажімо, розроблять нові ліцензійні умови з відверто зашкальними вимогами.

Інвестують в них час, зусилля, інтелектуальні ресурси. Пройдуть всі необхідні погодження та інстанції, всіх переконають підписатися під відповідним рішенням. А далі будуть гарно допомагати навчальним закладам виконати ці умови і отримати ліцензію. Не безкоштовно, звичайно.

Але що ж поробиш? Бізнес є бізнес. Корупція, скажете ви? Так, корупція. Але ж це також бізнес. Бізнес, який робиться на недосконалості державного регулювання. В нього вигідно інвестувати. Така інвестиція цілком зрозуміла, як зрозуміла і перспектива, в якій вона окупиться. Вклав ресурси - отримав прибуток. А вкладати просто так, без видимих для себе результатів, ну, кому це цікаво?

(Зауважу принагідно, що не говорю ні про ніяких конкретних посадовців, а лише розмірковую над дійсністю, як вона є.)

Оригінал

Освіта.ua
08.06.2016

Популярні блоги
Л. Булигіна: про щоденну хвилину мовчання в школах Все, що за вказівкою і не від серця, – все обернеться проти дітей і проти суспільства
Л. Гриневич: діти за кордоном мають подвійне навантаження Щоб уникнути подвійного навантаження, необхідно напрацювати механізм перезарахування результатів
О. Северенчук: для дітей важлива якість розкладу Не так важливе навантаження, як грамотний підхід до формування розкладу і робочого дня дитини
В. Співаковський: у батьків дуже змінилися пріоритети На перше місце вийшла безпека дитини, на друге – соціалізація, і лише на третє – знання
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Владимир
Пані Олено, якби керівники навчальних закладів платили за ліцензію власні кошти, то вони б, доказували, що умови ліцензування не відповідають сучасній дійсності, чи працювали б над тим, щоб виконати вимоги ліцензування. А якщо, пускати мильні пузирі, як Ви робите, в цій публікації, то корупція буде вічною.
__
Спасибо, Кэп! Ждем дальше от госпожи Панич статей на тему: «После дождя на улице мокро». «Завтра будет новый день». «Компьютеры не работают после того, как сломались».