Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Під впливом останніх подій вирішив абстрагуватися від емоцій і власноруч пересвідчитися в тому, про що освітня реформа в Україні відбувається. У пошуках відповіді на це питання, зайшов на портал міністерства і знайшов посилання «Звіт Міністерства освіти і науки за 2015 рік». Як дослідник історії українського МОН, я штудіював подібні звіти за багато років. Тож поспішив відкрити і цей. Але…
Замість звіту побачив... презентацію міністра освіти і науки С. Квіта «Нова освітня політика: якість та рівний доступ до освіти і науки». Немає ніяких сумнівів у тому, що 14 слайдів до виступу міністра — це дуже добре. Але назвати їх «Звітом Міністерства освіти і науки за 2015 рік» — це вже занадто. Бо «звіт», на відміну від презентації, не передбачає пафосних лозунгів та теоретико-методологічних месиджів. Це, насамперед, глибокий, відвертий і прозорий аналіз того, що зроблено; констатація недопрацювань, прогалин і проблем; чітке визначення шляхів їхнього усунення…
На жаль, у слайдах, розміщених на офіційному порталі МОН, цього всього немає. Освітянській громаді (і не лише освітянській) знову підсунули замість поживної та смачної цукерочки пустишку в гарній сучасній упаковці. Іншими словами — обманули.
Тож укотре йдеться про рівень професіоналізму працівників цього відомства. Тих, хто береться вчити багатомільйонну армію освітян України, як останнім працювати. А потім оцінюють їхню роботу, готують рекомендації та чергові вказівки. Коротше кажучи — «керують». Сумно і прикро від такого, з дозволу сказати, «керівництва».
