Крім наукових текстів і витончених дискусій – найбільшим викликом для мешканців гуртожитку при Коледжі імені Лейбніца є кухня. Лише шість конфорок на 53 студента. Хіба таке може функціонувати? Катаріна Дьоденс, яка вчилася в цьому коледжі ще наприкінці 90-х років, стверджує, що може: "Пригадую, як один із студентів з мого курсу завжди готував собі обід опівночі. Я в цю пору постійно прала, оскільки на весь гуртожиток була тільки одна пральна машина. Нас це мало хвилювало, оскільки ми всі відразу розділилася на тих, хто все робить вдень, і на нічних сов".
Дискурси й спагеті
Досить часто, аби не змагатися за вільне місце за плитою, студенти вирішували готувати відразу на всіх. Такі моменти запам'ятовуються на довго. Так само, як і дискурси за обіднім столом. Уминаючи спагеті із томатним соусом, можна поговорити і про герменевтику, і про зіткнення цивілізацій – одним словом про все, що якраз порушувалося на семінарах. Власне ідея Коледжу імені Лейбніца в Тюбінгені якраз і полягає в тому, аби навчити молодих людей спільно вчитися й жити.
"Коледж імені Лейбніца, якщо хочете, - це певним чином протилежність університету, в якому втілюються реформи Болонського процесу, - пояснює Міхаель Бегаль. Упродовж от уже 20 років він керує цим навчальним закладом. - Нашим студентам ми надаємо можливість осторонь від фінансового й часового тиску по-справжньому насолодитися наукою. Вони відкривають для себе науку як процес, який визначає життя і який не завершується отриманням диплому".
Наука як процес
Міхаель Бегаль добре знає всіх своїх студентів. Він знає навіть те, що в них щоразу на обід, оскільки його офіс розмістився безпосередньо над студентською кухнею. На одному з директорським офісом поверсі й приміщення для семінарів, де щодня з восьмої ранку до десятої вечора відбуваються наукові семінари. Доценти з Тюбінгенського університету викладають у коледжі 35 дисциплін, серед яких астрономія, медицина, риторика, право, історія мистецтва.
Випускники коледжу не отримують якогось визнаного диплому, однак для багатьох місяці проведені в ньому є цінним досвідом, що впливає на подальше навчання у Німеччині й життя. Саме таким досвідом може похвалитися тепер і 21-річна Соня. Цього року вона закінчила коледж і відразу розпочала вивчення політології в Бременському університеті. "Мені здається, що завдяки коледжу я зрозуміла, як функціонують окремі дисципліни. Тепер я остаточно втратила страх перед глибшим зануренням у той чи інший предмет", - ділиться своїми думками дівчина.
Школа життя
Щороку на десять місяців від жовтня до липня чотирьохповерхова будівля на вулиці Брунненштрасе 34 в Тюбінгені перетворюється на домівку для 53 молодих людей. Для переважної більшості майбутніх студентів це перший досвід самостійного життя. Двомісні мініатюрні кімнати, чергування на кухні, дискусії про світові проблеми, спільні вечірки – принципи, за якими функціонує життя в коледжі майже не змінилися впродовж от уже понад 60 років. Його було засновано ще 1948-го року.
Вітають у цьому навчальному закладі й іноземців. "Ми завжди раді іноземним студентам, - розповідає Міхаель Бегаль. – Для того, аби поступити до нас, треба мати свідоцтво про освітній рівень, який можна було б прирівняти до рівня німецьких гімназій, звичайно, важливо також добре володіти німецькою мовою, щоб брати участь у семінарах". Як наголосив далі директор Коледжу імені Лейбніца, іноземні студенти приносять із собою іншу перспективу, інший життєвий досвід, що збагачує навчальний заклад.
Автори: Біанка фон дер Ау, Володимир Медяний