Osvita.ua Вища освіта Статті та аналітика Дем’янчук: "Потрібно не інтегруватися в європейський освітній простір, а працювати у ньому"
Дем’янчук: "Потрібно не інтегруватися в європейський освітній простір, а працювати у ньому"

Інтеграція відбувається лише завдяки зв’язкам з провідними європейськими університетами

Дем’янчук: "Потрібно не інтегруватися в європейський освітній простір, а працювати у ньому"

Для налагодження цього процесу освітяни різних країн зібралися на конференції в Жешуві і Сяноку.

Серед організаторів конференції - два українські "виші": ЛНУ ім. І. Франка та Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем’янчука (м. Рівне).

Про можливості тіснішої співпраці освітян різних країн розповідає ректор МЕГУ Анатолій Степанович Дем’янчук, який є сином засновника університету.

Анатолію Степановичу, розкажіть, будь ласка, на яких питаннях акцентували увагу на конференції в Жешуві?

Конференція мала назву "Освітня думка і практика у світлі цивілізаційних змін". У її роботі взяли участь науковці-викладачі зі Словаччини, Німеччини, Польщі, Канади та України.

Зокрема, провідні фахівці Краківської академії імені Анжея Фріча Моджевського, Ягеллонського університету, університету імені М. Складовської-Кюрі, що в Любліні, університету Кароля з Праги...

Особливою ця конференція була для Прешовського університету (Словаччина), Львівського національного та нашого, оскільки ми як співорганізатори заходу, прийматимемо учасників наступних конференцій у своїх навчальних закладах.

Учасники конференції обговорювали питання від перспектив розвитку Європейського освітнього простору, глобалізації освіти, співпраці різних наукових закладів, педагогічних шкіл, навчання представників різних діаспор до питань толерантності та екології.

Про які стратегічні завдання в освітянському просторі йшлося на конференції?

Основне завдання освітніх закладів – не лише дати студентові знання, а й виховати особистість, яка зуміла б реалізувати свої здібності на практиці, не розгубитися в глобальному інформаційному просторі й насиченому, а подекуди й жорсткому інформаційному середовищі.

Болонський процес не повинен заважати головному - самобутності студента. Потрібно не інтегруватися в європейський простір, а працювати в ньому. Якщо цього не зрозуміємо, постійно будемо наздоганяти Європу.

Мені сподобалася фраза одного із виступаючих на конференції в Жешуві: "Необхідно навчитися сприймати один одного такими, як є. Бо найбільше щастя людини – радіти з того, що вона живе в тій чи іншій державі".

У світі науку поділяють на університетську й академічну. Які досягнення і перспективи української науки у цих напрямах?

Вчених у світі прийнято визнавати не за назвою і статусом університету, у якому працюють, а за тим дослідницьким напрямом, який є пріоритетним у навчальному закладі й постійно удосконалюється. Вчені нашого університету розробляють два проекти, які не мають аналогів у світі. Саме їх презентували на конференції. Йдеться про розвиток таких фундаментальних напрямів, як педагогіка миру та аксіопедагогіка. Ними і зацікавились наші іноземні колеги.

Що думаєте про ступеневу систему вищої освіти?

В Україні була чудова система п’ятирічної освіти, була продумана і прекрасно працювала. Проте якщо інтегруємося у світовий освітній простір, хочемо того чи ні, але змушені жити так, як інші. Заради цього й мусимо модернізувати нашу систему освіти.

Частина спеціальностей залишилася на п’ятирічному рівні, а велика частина перероджується у бакалаврат і магістратуру. Тут є плюси й мінуси. Та ми не повинні забувати головного - переходячи на нову гілку освітньої спіралі, необхідно зі всього отримувати користь: брати хороше від нового і залишати найкраще з того, що вже маємо.

Ви є заступником голови Міжнародного консорціуму вищих навчальних закладів. Яка мета його утворення?

Міжнародний консорціум вищих навчальних закладів "Освіта для безпеки" створено з метою забезпечення наукового підходу до вирішення освітянських проблем. До нього входять "виші" 8 держав: Польщі, Швеції, Болгарії, Німеччини, України, Угорщини, Словаччини, Франції.

Виступаючи одним з організаторів цього консорціуму, наш університет виходив з того, що потрібно не лише брати за основу все нове, що пропонує нам міжнародна освіта, а й удосконалювати свої надбання. Адже й у нас є чого повчитися.

Консорціум у цьому сенсі є формою співпраці, яка дає нам право реалізувати спільні задуми, спільно шукати кошти на дослідження й освітні проекти – це форма, яка дозволяє кожному «вишу», не втрачаючи самостійності, реалізовувати різноманітні міжвузівські програми.

Консорціум водночас дозволить відстоювати позицію класичних університетів у спірних питаннях, котрі іноді виникають на загальнодержавному рівні.

Наскільки вигідною є співпраця з іноземними "вишами"?

Очевидний сам факт необхідності такої співпраці. До прикладу, обмін з польськими університетами-партнерами студентами й науковцями призвів до більшого порозуміння, до того, що чимало проблем вирішуємо спільно. Наші викладачі їздять викладати до Польщі, українська філологія в Польщі стає все популярнішою, а викладачі з Польщі затребувані в Україні.

З наступного року ми переходитимемо до "семестрової" співпраці з іншими університетами. Вже підписано всі відповідні угоди щодо обміну студентами. Зокрема, вже у наступному навчальному році наші студенти-журналісти поїдуть до Познанського університету, спеціалісти педагогічного та факультету фізкультури, здоров’я та спорту ділитимуться досвідом з Антверпенським університетом (Бельгія). Постійно триває співпраця з Краківською академією. Не дивно, що суттєвий прогрес у зближенні освітніх програм українських та польських університетів відзначає й Генеральний консул Польщі в Луцьку Томаш Янік.

Для такої співпраці потрібне добре знання іноземних мов…

Воно у наших студентів є. Студенти-журналісти опановують польську з другого курсу, навчальні програми усіх факультетів передбачають поглиблене вивчення англійської, німецької, французької.

До прикладу, завдяки Фондові Роберта Боша німецьку мову в нашому університеті викладає викладач Штутгартського університету Юлія Бірнбаум. Англійську наші студенти уже другий рік мають змогу вивчати в цілком англомовному середовищі під керівництвом британських викладачів на базі Західнофінляндського коледжу, з яким ми маємо відповідну угоду.

Згідно з вимогами Болонського процесу, багато уваги приділяється самостійній роботі студента. Наскільки це продуктивно?

Першочергове завдання – навчити студента працювати самостійно. Це ж смішно, коли в аудиторії студенти вчать нові іноземні слова чи зазубрюють правила й закони.

Але як і над чим працювати – це студентові має розповісти викладач. Для цього на першому курсі у нас функціонує спеціальна програма для реалізації завдань. Ми повинні на лекції давати студентові щось нове, а не те, що він може осягнути сам у бібліотеці.

І ще: я не визнаю терміну "штатний викладач". Студент повинен слухати в першу чергу фахівця. І якщо цей фахівець працює в іншому "виші" навіть іншої країни, чи десь у практичній галузі, то все одно він може дати студентам іноді більше, ніж навіть штатний викладач. І наше завдання зробити так, щоб цей фахівець таки працював з нашими студентами. Такої стратегії ми дотримуємося вже багато років. Це цілком у руслі кредитно-трансферної системи.

Розмовляла Анастасія Адамчук.

Високий Замок
09.06.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!