Як опублікувати наукову статтю в Scopus

Що потрібно знати для публікації наукової статті у журналах, що індексуються в базі даних Scopus

Як опублікувати наукову статтю в Scopus

Що таке Scopus? Що потрібно знати для публікації статті? Якою є процедура розгляду статті? З яких причин стаття може бути відхилена? Скільки коштує публікація статті у Scopus?

Що таке Scopus?

Scopus є однією з найбільших баз даних рефератів (анотацій) та цитувань рецензованої наукової літератури, зокрема наукових журналів, книг та конференцій, які включені до цієї бази даних. Вона була заснована у 2004 році компанією Elsevier, яка працює у сфері глобального інформаційно-аналітичного бізнесу.

Ця база даних охоплює загалом понад 41 тис. наукових видань як природничого, так і гуманітарного спрямування, з них більш ніж 38 тис. становлять наукові журнали. Перелік видань щороку оновлюються, тож до нього постійно додають нові видання, за умови, що вони відповідають жорстким критеріям науковості й пройшли доволі суворий експертний відбір. Видання, які втрачають відповідність цим критеріям переоцінюються й вилучаються. Перевірити, чи індексується журнал базою даних Scopus або обрати відповідний журнал для публікації статті можна безпосередньо на її веб-сторінці в розділі «Sources».

Відповідно базу даних можна використовувати для пошуку статей. З деякими статями можна ознайомитись безкоштовно, до інших можна отримати доступ за оплату. Користуючись базою можна також вийти на веб-сторінку відповідного видання та ознайомитись з вимогами до публікацій, перевірити кількість цитувань та ін.

Що потрібно знати для публікації статті?

До наукових статей у журналах, які індексуються в Scopus, ставиться низка різних вимог – формальних, змістовних, юридичних, лінгвістичних тощо. Зокрема, є вимоги щодо структури статті та оформлення бібліографічних посилань, які повинні відповідати вимогам конкретного журналу, а сам матеріал статті має бути викладений послідовно, переконливо та містити новий та цікавий науковий результат. Стаття повинна бути написана якісною англійською мовою із дотриманням авторських прав.

Отже, для того щоб стаття була опублікована, варто скористатись порадами вчених, які вже публікували статті у таких наукових журналах. Багато цікавої і необхідної для майбутньої публікації інформації можна також знайти на веб-сторінці та профілі у Facebook засновника Scopus – компанії Elsevier. Там, зокрема, можна ознайомитись з покроковим путівником з публікації статей, типовими причинами відхилення статей редакцією журналу, пройти короткий онлайн-курс про правильне структурування наукових статей, а також знайти багато інших ресурсів та корисної інформації.

Якою є процедура розгляду статті?

Процедура розгляду статті досить довга і може тривати до півроку, а інколи й довше. У різних журналах вона може мати певні відмінності. Спочатку статтю перевіряють на додержання формальних та інших вимог, лише потім її подають на розгляд головному редактору та надсилають рецензентам. До рецензування допускається лише близько 30-50% усіх статей, що надійшли до редакції журналу.

Якщо стаття успішно пройшла усі етапи перевірки та рецензування, то автору повідомляють про позитивне рішення редколегії та надсилають два-три відгуки анонімних рецензентів. Стаття буде опублікована лише у випадку врахування рекомендацій рецензентів або обґрунтованих пояснень, чому дані рекомендації не можуть чи не повинні бути виконані.

З яких причин стаття може бути відхилена?

Зі слів колишнього головного редактора наукового журналу Carbon Пітера Тровера можна виділити вісім основних причин, з яких стаття може бути відхилена.

1. Стаття не пройшла технічну перевірку. Відхилити статтю за цим критерієм можуть, якщо: у статті містяться елементи, які викликають підозру щодо плагіату або вона зараз рецензується в іншому журналі; рукопис статті не є повним, у ньому відсутні ключові елементи, такі як назва статті, автори та їх місце праці (афіліація), ключові слова, основний текст, посилання, таблиці та рисунки; англійська мова, якою написана стаття, є недостатньою для процесу експертної оцінки; наочні матеріали (рисунки, зображення, формули, розрахунки та ін.) не є повними або недостатньо чіткими для читання; стаття не відповідає вимогам журналу, до якого вона подається; посилання є неповними або неактуальними.

2. Стаття не відповідає цілям та сфері наукових інтересів журналу. Наприклад, якщо стаття торкається сфери наукового інтересу журналу (скажімо медицини), але зосереджена на іншій сфері (наприклад, на медичному праві), або ж не містить нових для даної сфери даних (тобто, не має наукової новизни).

3. Стаття не є завершеним дослідженням. Такий висновок редакція може зробити, якщо стаття містить лише окремі спостереження, але не є повним дослідженням, або якщо у ній обговорюються наукові праці деяких авторів у цій галузі, але інші важливі праці ігноруються.

4. Процедури, методологія і/або аналіз даних є незадовільними. Наприклад, якщо у дослідженні бракує чітких контрольних груп або інших показників для порівняння; дослідження не відповідає визнаним процедурам чи методології, які можна повторити; аналіз не є статистично достовірним або не відповідає нормам, що діють у відповідній науковій сфері.

5. Висновки не можуть бути визнані достовірними на основі тексту статті. До такого висновку редакція може дійти, якщо викладені у статті аргументи є нелогічними, неструктурованими або недійсними, отримані дані не підтверджують висновків або ж висновки ігнорують велику частину літератури, що стосується наукової сфери статті.

6. Стаття є незначним продовженням (розширеним варіантом) іншої статті, зазвичай цього ж автора. Наприклад, вона є частиною іншого більшого дослідження автора, поділеного на частини, щоб зробити якомога більше статей, або ж наукові результати статті є незначними доповненнями та не розширюють наукову сферу дослідження.

7. Стаття незрозуміла, тобто мова, якою викладена стаття, структура статті чи використані у ній наочні матеріали (зображення, формули, розрахунки та ін.) настільки низького рівня, що стаття не може бути оцінена.

8. Стаття нецікава. Наприклад, якщо вона є неактуальною, не значимою чи маргінальною для сфери наукових досліджень; питання порушені у статті не становлять наукового інтересу або стаття не цікава читачам журналу.

Скільки коштує публікація статті у Scopus?

Вартість публікації статті залежить від конкретного журналу, а також від того, чи журнал викладає статті у вільний доступ. Якщо журналу немає у вільному доступі і він фінансується здебільшого за рахунок читачів та передплатників, то публікація статей у ньому зазвичай безкоштовна. Якщо ж журнал у вільному доступі, то він фінансується здебільшого за кошти авторів. А це означає, що більшість статей у ньому публікуються на платній основі.

Вартість публікації може бути різною. Так, за словами колишнього головного редактора журналу Journal of Economic Behavior & Organization Романа Шеремети, серед топ 100 економічних журналів близько 80% безкоштовні, а в інших 20% потрібно заплатити $50-$100.

Значно вищою може бути вартість у так званих «хижацьких журналах», для яких дохід є важливішим за якість та науковий рівень статей, що в них публікуються.

Якщо автор вирішив скористатись для публікації послугами фірм посередників (наприклад, щодо пошуку потрібного журналу, перекладу та редагування статті, співпраці з редакцією та ін.), яких сьогодні в Україні багато, то вартість публікації подекуди може бути вищою у кілька разів ($200-$500 і більше).

Автор: Роман Шандра, доцент ЛНУ ім. Франка.

Освіта.ua
27.01.2020

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Хтось
Афтар, убейся об стену. Сегодня Скопус меньше, чем за 800 у.е найти не реально. Какие 50 у.е.... безкоштовно... ты что с альтернативной вселенной? Украинские вообще минимум 800 у.е. И это без посредников.
здесь могла быть ваша реклама
платить 100 долров за журнал который никто не читает? Scopus ? я поняла)) спасибо завтра запущу свой журнал принимать статью буду за 10 долларов))
Владислав
Замість статей у скопус, нехай краще вчені розробляють нові джерела енергії, тому що Україна залежна від імпортних енергоносіїв, а також нехай розробляють нові енергоощадні технології. Держава має підтримувати вчених у розробленні нових технологій, підвищенні ефективності виробництва. Держава має виділяти фінансування. Буде більше користі.
Оракул
Для Владислав: Це по вашому бажанню не робиться - ми фінансово не потягнемо цієї справи.
Коментувати
Дідусь
Внучку, я тобі роз’ясню, що скопус це такий сучасний батіг, щоб людей ним бити, грошей не давати та у рабство до іноземців заганяти. Але козаки наші завжди уміли зрадників викривати і давали їм заслужену плату. «Насипали за пазуху піску, садили його в ріку Чортомлик». «За великі провини ламали руку і ногу».
QDWY
Для Доктор: Якщо "Якість освітніх послуг не буде залежати "від кількості опублікованих статей у скопусі", то нахрена мені як здобувачу вищої освіти такий вуз, який набиває собі рейтинги не за рахунок надання якісних послуг, а за рахунок скопусів?
QWDY
Для QDWY: Скопус це такий фокус.
Доктор
Для QDWY: А "нахрена" то Ви не у мене питайте, а у тих хто із скопусів зробив ідола і примушує на законодавчому рівні служити йому
Торба
Сам собі проблему пишеш під одним ніком, а відповідаєш за іншим. Примітив у ваших пєтєрбургах.
Коментувати
Ідея_безкоштовно
Пропоную маститим науковцям провести наукове дослідження про залежність якості надання освітніх послуг здобувачам освіти у педвишах від кількості опублікованих статей у скопусі. Цікавими можуть виявитися результати. І не буде науки заради науки, а реальні факти.
Доктор
Для Ідея_безкоштовно: Ніякої позитивної кореляції тут не буде. Однозначно
QDWY
Для Доктор: А можна не такими заумними словами, бо я не врубився.
Доктор
Для QDWY: Якість освітніх послуг не буде залежати "від кількості опублікованих статей у скопусі".
Коментувати
Устим
Нам вже досить ваших фокусів і скопусів. Обікрали всю країну, а тепер нам фокуси і скопуси показують. Вигадують різні фокуси і ускладнюють людям життя. Віддати награбоване не хочуть. Тут все просто.
Доктор
Для Устим: Причому тут награбоване? Мова йде про наукові публікації. Їх важливість для вченого, країни і науки. Те що скопуси це не панацея - зрозуміло, потрібно підіймати рейтинг вітчизняних журналів, не заганяти вчених у залежність від наявності публікації у журналі з тим чи іншим індексом.
Коментувати
Вікторія
Обов’язково потрібно публікувати статті у журналі "Фокус" (Focus.ua). Це принесе більше користі. Більше читають цей журнал.
Доктор
Для Вікторія: До чого тут наукові публікації?
Коментувати
Випускник
Не знаю, може скопуси для технарів і потрібні, а для педагогів вони, як рибі парасолька. Не знаю жодного учителя, який би читав скопус і звідти щось оригінальне використовував у своїй практиці. Знаю професуру, яка за своїми скопусами занять не проводила, бо писала скопуси і опуси. Самими нормальними викладачами були ті, які мали практичний досвід роботи у школі.
Доктор
Для Випускник: Нічого поганого у зарубіжних публікаціях немає, але не потрібно робити з них ідола.
Випускник
Для Доктор: Хіба я писав про "погане у зарубіжних публікаціях"? Я писав про те, що гонитва за публікаціями у скопусах у педвишах не приносить ніякої користі студентам, а скоріше навпаки! Крім того, маючи певний досвід роботи у школі не вважаю, що головне завдання педвишу чим побільше написати статей у скопусі, тим більше, що рядовий учитель ними немає часу цікавитися та і високі матерії науки його не цікавлять. тим паче викладені англійською мовою. В першу чергу, мене цікавить методика, практичний досвід, який у педвиші мені викладали викладачі без скопусів.
Коментувати
Максим
Уточнимо, друк статті не 50-100 $, а 600 $ - публікація в Springer Усі перелічені 8 пунктів не мають відношення до опублікування. Головне - критерії, показники і результати експерименту, результати на які спираєтеся
Іван
Українці не мають комусь служити!!! Чому ми намагаємося вислужуватися перед іноземцями, публікувати за свої кошти статті в іноземних журналах. Ми не поважаємо себе? Якщо існує дійсно цікава наукова ідея, яка принесе користь державі, то ми не маємо про неї розповідати іноземцям, бо вони її використають і привласнять собі. Український вчений Іван Павлович Пулюй опублікував результати своїх досліджень у двох статтях у «Доповідях Віденської академії наук» і ними скористався Рентген. Досі залишається спірним питання про відкриття рентгенівських променів. Якщо Рентгена знає нині весь світ, то ім’я Івана Пулюя тільки набуває поширення. На думку науковців, внесок Рентгена у дослідження Х-променів є явно завищеним. Тому думайте, чи все ми маємо публікувати в іноземних журналах? Хто вигадує всі ці вимоги? Хочете якісні наукові праці, то фінансуйте науку, відкривайте наукові лабораторії, купуйте нове обладнання. Посилюйте співпрацю бізнесу і наукових установ. Ми маємо розвивати науку в Україні.
Loki
Для Іван: Давайте уявимо, що в Україні знайшовся умовний мільярд доларів на розвиток науки і його треба розподілити по науковцям. Людей, що називають себе науковцями багато і всі вони показують диплом доктора наук. (до того як ці люди його одержали ми ще повернемось). Немає сенсу роздати всім, суми буде недостатньо для реалізації проектів (до того ж, в нашій країні не всі люди, що мають диплом доктора наук є науковцями). Отже, треба відібрати кращих, але як? Звичайно подивившись на те, які вони мають здобутки. Здобутки це кількість наукових робот (при належній якості) та цитованість. Також, це кількість комерціалізованих патентів. (тобто тих, що реально впровадили у галузь). Комерціалізовані патенти насправді це дуже рідкісне явище. Тобто основний показник це кількість та цитованість публікацій. Кількість публікацій визначити легко, рахувати всі вміють. А от для того ж, щоб публікація була якісною є така штука як peer review (анонімне рецензування).
Loki
Це коли декілька (як правило 2) науковця належної компетенції визначають чи гідна Ваша стаття публікації чи ні. При цьому рецензенти враховують рівень (тобто вимоги) журналу. Завдяки цьому стаття неналежного рівня опублікована не буде. Так, от в переважній більшості наукових видань такого немає. Більшість журналів публікують все, що їм надсилають (за гроші). Також дуже добре працює "телефонне право". До чого це призводить? Це призводить до того, що факт публікації 1000 статей в вітчизняному виданні не свідчить про те, що їх автор є науковцем. Є так званні реферативні бази Scopus та Web of Science. Їх метою перш за все було збір та систематизація змісту статей. Тільки згодом вони стали "наукометричними базами" та дозволили визначати рівень науковців. Для того, щоб бути включеними у ці бази журнали мають відповідати певним вимогам (наприклад обов’язкове рецензування статей ), а журнали, що вимог не дотримуються виключають з переліку.
Loki
Таким чином, ці вимоги тримають журнали на певному рівні, хоч іноді журнали низького рівня, щоб підзаробити на публікаціях "пролазять" до переліку видань (зазвичай на 2-3 роки). Можна казати, що публікація роботи саме в рейтинговому журналі дозволяє сказати, що так ця людина є науковцем. Також важливим є кількість цитувань. Цитування це означає, що інший науковець прочитав роботу і використав цю інформацію для своєї. В базі Scopus рахуються тільки цитування у журналах, що включені до переліку Scopus. Все це знижує вірогідність того що неякісна робота буде опублікована та для неї буде враховане цитування. Таким чином можна "справжніх" науковців відрізнити від "несправжніх". Десь так. Це ж стосується і наукових ступенів, адже для їх одержання треба мати публікації.
Коментувати
Доктор
Не потрібно вводити в оману людей байками про безкоштовні публікації у скопусовських журналах. Безкоштовні вони лише в тих журналах, куди нам ходу немає. І не тому, що ми дурні. Просто особливості нашої вітчизняної науки такі, що знайдуться тисячі причин відмовити у публікації. Наприклад, це особливо актуально для природничників, чи сертифіковані за стандартами ЄС прилади, на яких ви отримали свої експериментальні дані? Якщо ні - то вибачайте і так далі. Тож, кому дуже потрібно опублікуватися у скопусах - можна, звичайно, "мандрувати" рейтинговими щаблями їх журналів, поки не знайдете свою фінансову нішу - читай, журнал по кишені. Якщо ж пощастило отримати дійсно цікаві результати - не втрачайте час (бо це для вченого найцінніше) і публікуйте їх у вітчизняних фахових виданнях - забивайте пріоритет.
Dr. Dr
Для Доктор: І у яких це таких журналах є вимоги до сертифікації приладів? Можливо ще й сертифікат IQ вимагають? І про які такі особливості вітчизняної науки йдеться? Можливо у нас закони фізики інші?? Так найпростіше опублікувати плагіат у віснику районного університету який ніхто не читає і відповідно не доведе факт плагіату, а можна відправити у журнал з іменем і якщо результат дійсно цікавий ніхто його не відхилить, в гіршому випадку перенаправляють у більш сумісний журнал. Хто хоче той знаходить шляхи, для інших простіше кричати "зрада" на кожному кроці.
Loki
Підтримую Dr. Dr! Мені набридли люди, що пишуть про те, що публікації в Scopus платні. У мене більше 20 статей у профілі Scopus, за жодну не платив ні копійки. Я працюю у галузі природничих наук. Спектрофотометр у мене китайський (ULAB), жодних питань. І взагалі не стикався з ситуаціями коли б вимагали сертифікацію. Первинну документацію по спектрах (supporting information) іноді вимагають, це правда, але жодних сертифікатів. Я не знаю прикладів коли рейтингове видання у галузі хімії/біології (мій напрям) вимагало кошти за публікацію. Платні публікації це у так званих "хижацьких виданнях", які зазвичай родом з Індії та Китаю. У науковому світі такі публікації не мають жодної ваги (навіть якщо той журнал "проліз" у Scopus), з людей які хизуються такими "здобутками" просто сміються. Публікувати гарний матеріал у вітчизняних виданнях не бачу жодного сенсу. Ці статті просто ніхто не прочитає, адже більшість з них не реферуються провідними науковими базами.
Оракул
Для Доктор: Чи ви не представник академії українських наук. Наука має загальний характер і не може існувати окремих українських чи російських чи чилійських наук. Просто в таких умовах писати всіляку маячню і видавати її за науку не вийде. Не вийде накупляти дисертацій і обійняти посаду ректора чи міністра. От ви й біситесь. Але більшість "мурзилок" закривається і друкувати маячню буде нема кому і де. Так що чи хочеться чи ні, а міжнародні правила будуть працювати для всіх, навіть для представників виключно особливої української чи інших національних видів наук.
Коментувати
Юрій Скоренький
Варто б уникати виразів на кшталт "публікація в Scopus", бо цей жаргон багатьох вводить в оману а комусь допомагає маніпулювати людьми. На жаль, не всі розуміють, що йдеться саме про "статті у журналах, які індексуються в Scopus". Варто просто робити грунтовні дослідження на актуальні теми і ретельно готувати їх до публікації в реферованих міжнародних журналах. Корисно також надсилати статтю спочатку в найбільш рейтингові (орієнтуючись, наприклад, на CiteScore з www.scopus.com/sources.uri). Так, відмовлять, але відмовлять швидко і вкажуть на недоліки, а якщо пощастить і ще й отримаєте рецензію - така рецензія часто є безцінною інструкцією з покращення статті. Потім надсилаємо в журнал з трошки нижчим рейтингом, і постійно поліпшуємо статтю, коли треба, проводимо додаткові дослідження і так знаходимо "свій" рівень журналу і публікуємося. А наступного разу - знову починаємо з престижнішого. Були б лиш час, натхнення та здоров’я.
Доктор
Для Юрій Скоренький:" Були б лиш час, натхнення та здоров’я" не тільки на підготовку статті, але й на те, щоб заробити кошти на її публікацію.
Dr. Dr
Більшість журналів є безкоштовними для публікацій, а політика open access спрямована на запит певних країн зробити доступ до робіт які і так ними фінансуються відкритим від чого науковцям з України гірше точно не стане
Loki
Підписуюсь під кожним словом Юрія Скоренького. Що не підійшло для Tetrahedron підійде для J.Het.Chem. По Scopus багато маніпуляцій. Тезою про "статтю за тисячу доларів" прикриваються ті хто не може займатися наукою на належному рівні. В нашій країні дуже мало сильних наукових груп та дуже багато псевдонаукових. Причин багато. Але причина то не є виправдання.
Коментувати