Ветеринар-іполог розпізнає, класифікує та лікує хвороби коней. Він вживає профілактичних заходів для зміцнення здоров'я, запобігання захворювань та травм коней.
Професійні обов’язки
- обстеження коней на предмет оцінки стану їх здоров'я для різноманітних цілей: використання для перевезення людей чи вантажів, для спорту та відпочинку, забою, розмноження та іншого;
- обстеження хворих коней, вивчення анамнезу захворювання, фізичного та суб'єктивного обстеження, спрямованого на визначення причини захворювання та встановлення правильного діагнозу;
- проведення та оцінка діагностичних лабораторних аналізів, що допомагають при діагностуванні хвороби та розробці плану лікування;
- інтерпретація та оцінка лабораторних аналізів та досліджень;
- лікування хворих коней з використанням медикаментозних, хірургічних чи фізіотерапевтичних процедур;
- проведення місцевої та загальної анестезії у коней;
- лікування безпліддя кобил і жеребців;
- проведення лікування акушерських, гінекологічних, ортопедичних, офтальмологічних, племінних та інших патологій;
- боротьба з заразними та паразитарними хворобами коней;
- проведення дегельмінтизації, профілактичних та позапланових щеплень;
- підготовка хворого коня до транспортування;
- співпраця з власником коня, роз’яснення мети, потреб та витрат на лікування, ознайомлення з формами профілактики захворювань;
- надання ветеринарних консультацій, розробка медичних та ветеринарних сертифікатів, висновків та рекомендацій;
- видача рецептів на лікарські засоби та санітарно-гігієнічні вироби, які необхідні для лікування коней;
- ведення медичної документації з обліку проведеної ветеринарної допомоги;
- участь у суспільно-важливих заходах, пов’язаних зі зміцненням здоров'я та профілактикою захворювань коней.
Додаткові професійні обов’язки
- контроль за правильним використанням медичного обладнання та інструментів;
- нагляд за термінами придатності та умовами зберігання медикаментів та лікарських засобів;
- участь у навчанні інших підлеглих працівників;
- проведення наукових досліджень у галузі ветеринарної іпології, публікація їх результатів;
- підвищення власної професійної кваліфікації шляхом самоосвіти, навчання на курсах післядипломної освіти, участі в наукових конференціях;
- контроль за роботою та професійним ростом підлеглих працівників середньої ланки.