У роботі вихователя важливо вчасно помічати зміни в емоційному стані дитини. Стрес, сімейні труднощі чи травматичні події (зокрема пов’язані з війною) можуть проявлятися у вигляді замкненості, агресії, уникнення контакту або втрати інтересу до гри.
Якщо дитина не говорить прямо, це не означає, що з нею «все гаразд». Освітянин має можливість створити для неї стабільне середовище, де можна знову довіряти, розслабитися і говорити – коли буде готовність.
Ключові принципи роботи з дітьми після травми
1. Не тисніть питаннями – дайте простір мовчати
«Я поруч. Якщо захочеш — можеш поділитись». Пряма розмова не завжди можлива. Дитині важливо знати, що її не змушують, але її слухатимуть, коли вона буде готова.
2. Поверніть стабільність через звичні ритуали
Однакові дії щодня знижують рівень тривоги та повертають відчуття безпеки.
3. Дайте дитині «говорити» через гру
Малювання, пісочниця, конструктор – це інструменти емоційного вираження. Запропонуйте створити історію чи намалювати день. Не оцінюйте, не виправляйте.
4. Будьте поруч – навіть у тиші
Спокійна присутність дорослого поруч діє терапевтично. Не змушуйте гратись – просто дозвольте бути біля вас. Іноді просто присутність поруч – це вже підтримка.
5. Використовуйте тілесну підтримку – тільки за згоди дитини
Обійми, тримання за руку, погладжування по спині – це тілесні «сигнали безпеки», якщо дитина не заперечує.
6. Дозволяйте проживати всі емоції
Фраза «Не плач, усе добре» знецінює переживання. Замість цього скажіть: «Я бачу, що тобі сумно. Я з тобою».
7. Не змушуйте – давайте вибір
Вибір із кількох варіантів відновлює у дитини почуття контролю.
8. Спостерігайте за змінами
Ведіть нотатки про поведінку, емоції та реакції дитини – це дозволить відстежити динаміку та вчасно звернутись по допомогу фахівців.
Не всі травми можна «проговорити». Але всі травми можна «прожити» – у рутині, грі, теплі, через довіру до дорослого.
Більше методичних матеріалів для освітян закладів дошкільної освіти можна знайти у Viber-каналі «НУМО для дошкілля».
За матеріалами UNICEF Україна.