Учитель – одна з тих професій, про які кажуть, що це покликання.
Але за цими словами часто ховається ілюзія, що людина, яка присвячує життя навчанню інших, має бути нескінченно терплячою, енергійною та відданою справі, незалежно від того, що відбувається в її власному житті.
Насправді ж учитель – це не лише носій знань, а й щоденний «емоційний центр» для десятків учнів, який реагує на їхні радості, розчарування, проблеми вдома та конфлікти в класі. А сьогодні, коли до цього додається збільшення робочого навантаження та нестабільна ситуація навколо, навіть найстійкіші педагоги починають відчувати, що їхні сили тануть.
Це і є емоційне вигорання – стан, коли робота, яка колись надихала, починає здаватися непосильним тягарем.
Більше про це та про способи, які допоможуть подбати про себе, навчаючи інших, – далі у статті.
Як зрозуміти, що вигорання вже поруч
Емоційне вигорання – це стан фізичного, психічного та емоційного виснаження, викликаний тривалим стресом, який не проходить після відпочинку.
І підступний цей стан тим, що настає непомітно. Вигорання – наслідок накопичення негативних переживань та відсутності балансу між сферами життя, а не результат однієї несприятливої події.
Упізнати ж вигорання можна за такими проявами:
- Швидка втомлюваність, негативізм у спілкуванні з дітьми, їхніми батьками та колегами.
- Поганий настрій та пов'язані з ними емоції: цинізм, песимізм, почуття безнадійності, апатія, депресія, почуття безглуздості.
- Безсоння.
- Апатія та пасивність.
- Почуття провини.
- Зниження рівня самооцінки.
- Підвищена дратівливість.
- Порушення режиму харчування, зокрема переїдання або тривале голодування.
- Соматичні захворювання.
Чому вчителі особливо вразливі
Освітня сфера має свій унікальний набір стресових чинників (стрес-факторів), які роблять вчителів більш вразливими до вигорання.
Розглянемо основні стресові чинники, властиві вчительській професії.
Постійна емоційна віддача
У класі вчитель не може просто «виконати завдання й мовчки піти», бо ввесь процес побудований на спілкуванні та взаємодії.
Багатозадачність
Підготовка до уроків, перевірка зошитів, звітність, спілкування з батьками, методичні наради – усе це потребує багато вкладень та залишає мало часу для повноцінного відпочинку.
Відсутність швидких результатів
Зміни в знаннях і поведінці учнів видно не відразу, а відсутність миттєвого підтвердження може створювати відчуття, що робота вчителя позбавлена сенсу.
Суспільний тиск
Очікування, що вчитель має бути прикладом у всьому – від мовлення й поведінки до особистого життя – залишають мало свободи та можуть дуже втомлювати.
Системні зміни та нестабільність
Нові програми, цифровізація, перехід на дистанційний чи змішаний формат навчання – велика кількість таких змін викликає стрес та ускладнює роботу.
Водночас, якщо додати до цього ще й особисті обставини – сімейні обов’язки, фінансові труднощі, власне здоров’я, повітряні тривоги, нестабільну ситуацію в країні – ризик вигорання для вчителів стає ще більш високим, адже одночасно їм доводиться давати раду не тільки з власними життєвими викликами, а й із професійними труднощами.
Чи можна запобігти вигоранню
Запобігти вигоранню легше, ніж виходити з нього. Але для цього важливо чесно поглянути на свій стан і визнати, що турбота про себе – це не егоїзм, а умова професійної стійкості.
Відтак, варто впровадити деякі зміни в життя, щоб підтримувати себе впродовж навчального року.
Чіткі межі між роботою та особистим життям
Забирати з собою зошити на перевірку додому – звична практика, але важливо, щоб це не перетворювалося на нескінченний робочий день.
Маленькі паузи протягом дня
Навіть 5 хвилин тиші у вчительській чи коротка прогулянка шкільним подвір’ям можуть знизити рівень стресу.
Підтримка колег
Спільне обговорення проблем та обмін досвідом допомагають відчувати, що ви не самі у своїх викликах.
Хобі та інтереси поза школою
Знаходити час на такі заняття може бути непросто, але речі, які приносять задоволення, підтримують та дозволяють набрати ресурсу для щоденних викликів.
Рух і здоров’я
Фізична активність, збалансоване харчування та сон – не банальні поради, а реальна основа стійкості.
Де шукати підтримку, якщо вигорання сталося
Учителі часто схильні триматися до останнього, уникаючи звернення по допомогу. Але варто пам’ятати, що самостійно впоратися з вигоранням набагато важче, а в підтримці немає нічого, через що варто було б соромитися.
Так, якщо звернутися до адміністрації та колег, можна організувати зміни в навантаженні чи отримати іншу допомогу в робочому процесі, що дозволить відновитися.
Також у пригоді можуть стати професійні спільноти, які дають відчуття розділеності та можуть допомогти відновити бачення сенсу у роботі.
Крім того, підтримкою може стати й звернення до психолога чи психотерапевта, які допоможуть розібратися в причинах стресу та знайти індивідуальні стратегії відновлення.
Загалом емоційне вигорання – це не кінець кар’єри, а попереджувальний сигнал. Він означає, що настав час переглянути свої пріоритети, навчитися розподіляти енергію та пам’ятати: вчитель не може дбати про розвиток учнів, якщо його власний ресурс відсутній.
Підготувала Олеся Філоненко.