У шаленому ритмі сучасного напруженого життя люди часто втрачають смак до самого життя. Вони постійно кудись поспішають, мають купу невідкладних справ, часто навіть забувають поїсти, але організм вимагає свого й нагадує їм про це. В подібних ситуаціях часто у нагоді стає своєрідне рятівне коло - доставка піци.
Смак класичної неаполітанської піци
Американська письменниця Елізабет Гілберт присвятила першу частину свого автобіографічного роману "Їсти, молитися, любити" - подорожі в Італію, на батьківщину піци, куди головна героїня роману вирушила в пошуках насолоди, втративши смак до життя після довготривалого розлучення, депресії й кризи середніх літ. Їсти піцу Ліз відправилася до Неаполю, міста, що й подарувало цю страву світові, у "Піцерію да Мікеле", де піцу випікають у печі в режимі нон-стоп. Ось як смачно вдалося письменниці описати процес споживання неаполітанської піци: "Святі небеса! Тонке, м'яке, круте, пружинисте, смачне, так, що розсипається, солоне, райське тісто для піци. Зверху - солодкий томатний соус, що перетворюється на пузирчасту кремоподібну піну, змішуючись із розплавленою свіжою моцарелою із молока, а усередині всієї цієї розкоші - одна-єдина гілочка базиліку, що сповнює усю піцу пряним ароматом, ніби кінозірка в блискучій сукні у центрі зали, поруч із якою усі присутні відчувають себе зірками".
Традиційна неаполітанська піца
Саме неаполітанську піцу як своєрідний національний символ можна занести до переліку того, що має бути обов'язково побаченим, а у даному випадку ще й з’їденим під час відвідин Італії. Традиційна неаполітанська піца буває 2-х видів: Маргарита й Маринара.
Традиційно піцою називається національна італійська страва у вигляді круглої паляниці, вкритої розплавленою моцарелою й томатами, в яку додаються різноманітні інгредієнти. Окрім традиційних до складу класичної Маргарити, піци названої на честь італійської королеви Маргарити Савойської, зазвичай входять наступні складники: томатна паста, базилік (як сухий подрібнений, так і свіжі листочки), пармезан, оливкова олія, сіль і перець.
Маринара у перекладі з італійської - морський, однак до складу цієї піци не входять морепродукти. Таку назву вона, ймовірно, отримала на честь рибаків, що вживали її щоденно. Окрім тіста й помідорів у неї додають пармезан, оливки, часник, орегано, чабрець, базилік, сіль і цукор. Маринарою ще називається соус із томатів, цибулі, часника й ароматних трав, який через його властивість довго зберігатися й не псуватися завжди брали із собою у подорожі мореплавці. Існує припущення, що найменування піци пов'язане з даним соусом.
Наступного разу, коли ви задзвоните до піцерії, щоб замовити піцу додому, пригадайте, що доставка піци - це водночас й доставка спогадів або мрії про Італію. Їжте піцу - смакуйте життя!