Від батьків можна часто почути “Ну чому моя дитина така неслухняна?” Коли діти не слухаються, це викликає в батьків сильне занепокоєння і незадоволення. Але щоб реагувати на неслухняність правильно, важливо розібратися в причинах, що лежать в основі такої поведінки, і застосовувати ефективні підходи.
Чому і що з цим робити?
Чому дитина не слухається? Ось яку думку стосовно цього висловила психологиня Марія Сичинська: “Сучасні діти зростають без фізичних покарань і морального пресингу, тому сміливіше проявляють себе. Цілком природно, що їхні бажання та емоції часом втілюються у непокірності. Тому, щоб батькам було легше прийняти таку поведінку, їм варто докорінного переосмислити суть виховання”.
Є ще декілька причин, чому дитина може не слухатися, а саме:
Нестача уваги та брак емоційного зв'язку з батьками. Проявляючи неслухняність, діти можуть таким чином привертати до себе уваги (усвідомлено чи ні). Тому мамі й татові необхідно приділяти достатньо часу дитині, спілкуватись з неї, грати в ігри, займатись хобі, проявляти до неї щирий інтерес та піклуватись. Якщо ви дуже зайняті, потрібно складати розклад і свідомо виділяти час для моментів для спілкування зі своїм чадом. Це допоможе задовольнити потреби дитини в батьківській увазі.
Прагнення дитини бути незалежною і самостійно приймати рішення. Замість того щоб суворо щось забороняти дитині, батьки можуть запропонувати їй вибір або можливість самостійно ухвалювати певні рішення в питаннях, які не стосуються безпеки. У міру дорослішання дуже важливо все більше і більше прислухатися до своєї дитини. Вести діалог, обговорювати питання, вислуховувати аргументи і за можливості йти на компроміс.
Силові і агресивні методи виховання. Марія Сичинська у своєму відео говорить: “Якщо ми часто занадто строгі з дитиною, у неї з часом спрацьовує захисний механізм і дитина просто перестає чути батьків. Тому що все, що вони наказували їх робити, в більшості випадків було для неї травматично, грубо і боляче. А для того, щоб дитина могла продовжувати розвиватися, захисні механізми поставили "Стоп", і тепер ваше чадо ділить на 10 все, що від вас чує.” Тому дуже важливо пам'ятати, що покарання не мають бути надто суворими, щоб не завдати психологічної шкоди дитині та не зіпсувати стосунки з нею. Психологи радять використовувати конструктивні методи дисципліни, що включають обговорення правил і пояснення наслідків. Замість покарань можна вдатися до системи нагород і заохочень. Найважливіше у всьому цьому процесі — зберігати спокій, уникати криків та застосування фізичної сили.
Зазначимо також, що іноді не слухаються батьків, щоб перевірити свої кордони і побачити, як далеко вони можуть зайти. У таких випадках, важливо встановлювати чіткі правила та очікування. Слід спокійно і зрозуміло пояснювати дитині, як її поведінка впливає на людей, які її оточують, і звести нанівець можливість ігнорування встановлених вами правил.
А часом діти просто копіюють поведінку дорослих і своїх однолітків. Якщо в сім'ї присутній бунтарський дух, цілком можливо, що дитина просто повторює те, за чим щодня спостерігає. Тому батькам необхідно були гарним прикладом шанобливої та позитивної поведінки, яку вони хочуть бачити у своїх дітках.
Тож, глибоке розуміння потреби дитини в увазі і задоволення цієї потреби, а також можливість прийняття долі незалежності та прищеплення правильного прикладу поведінки є ключовими факторами для створення гармонійних стосунків і зміцнення зв'язку між батьками та дітьми.