При цьому не так вже й важливо, якщо ціна у курсів, які вам ідеально підходять, буде трохи вище, а їхати доведеться трохи далі.
Для початку визначтеся з рівнем володіння вами обраною іноземною мовою:
- не вчив цю мову зовсім;
- вчив мову в школі, потім в технікумі або технічному вузі;
- вчив мову в школі, у вузі, потім - в аспірантурі або на якихось короткочасних курсах;
- вчив в спецшколі;
- і далі - по висхідній.
Варіанти цілей:
- вміти порозумітися (хоча б на елементарному рівні);
- пройти співбесіду з мови при прийомі на роботу, працювати з іноземцями, розмовляти по телефону, займатися перекладом невеличких текстів;
- удосконалити граматику;
- навчитися швидко говорити;
- отримати перекладацькі навички;
- і далі - по висхідній.
Наступне питання - займатися в групі чи індивідуально? Це залежить від ваших уподобань та фінансових можливостей. При цьому не слід забувати, що розговоритися в групі вдасться набагато швидше, а ось займатися граматикою чи вдосконалювати знання краще, коли людей трохи менше.
Зазвичай більше 15 осіб у групу мовні курси не набирають, але й таку групу здатний "витягнути" тільки висококласний викладач.
Який курс вибрати: традиційний чи інтенсив? Традиційні курси зазвичай проводять заняття 2 рази на тиждень по 2-3 академічних години з упором на читання і письмо.
Їх перевага полягає в тому, що тут навчають писати, а також готують у ті вузи, де є іспит з іноземної мови. Недолік - в тому, що розмові надається менше значення і людині не вистачає розмовної практики. Нерідко трапляються випадки, коли в результаті такого навчання людина чудово розмовляє іноземною мовою, якою самі носії не тільки не говорять, але і з труднощами її розуміють.
Інтенсивом часто називають заняття, що проходять від 3 разів на тиждень, але за великим рахунком це не так. Інтенсив покликаний навчити слухачів не тільки говорити, а також думати і відчувати на іноземну мову.
Авторські методики. Таке словосполучення часто зустрічається в текстах рекламних оголошень. Ось тільки професіоналам воно невідомо. Професіоналам відомі методи - Шехтера, Китайгородської, Ігнатової, Мельник та інші. Методи ці перевірені тривалим досвідом та описані в численних працях; щоб викладати за ними, треба пройти стажування у їх авторів. Методиками ж називають посібники для вчителів, які додаються до лінгафонних курсів (таким, як Headway, Streamline, Alexander та інші). Ці методики частіше за все і зводяться до суми педагогічних прийомів.
Викладачі: рідні або носії мови? Хороші викладачі-іноземці є, але їх небагато. Набагато більше серед "носіїв", готових викладати у нас свою мову, - студентів, інженерів, клерків: тому насамперед з'ясуйте, викладач перед вами чи ні? А якщо він професіонал, чи знає хоч трохи вашу мову?
Висновок один: викладач-іноземець хорошої кваліфікації - це добре, особливо якщо мовою ви вже трохи володієте. Іноземець-професіонал теж гарний, але не як вчитель, а як співрозмовник - для практики.
Тривалість навчання. Англійці звичайно ділять володіння іноземців англійською мовою на 6 сходинок, або рівнів (французи - на 5, німці - на 10). Рівень визначається тестуванням. На нього можна орієнтуватися, не забуваючи при цьому, що знань, які дозволяють, скажімо, прочитати й перекласти серйозну книгу, може не вистачити навіть тому, хто закінчує 6-у сходинку.
Англійські рівні такі: елементарний (з абсолютного нуля), початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, просунутий.
Навчання на кожному рівні передбачає певну кількість навчальних годин - від 80 до 120. До тестування ви можете тільки приблизно уявити, скільки вам доведеться вчити мову.