Цифри, оприлюднені за результатами масштабного опитування КМІС, проєкту DECIDE та МОН, – це не просто статистика. Це офіційний вирок сучасній державній освітній та соціальній політиці. Понад 111 тисяч опитаних учнів 8–11 класів – це реальний зріз майбутнього країни. І це майбутнє виглядає нищівно.
Кожен п’ятий підліток (19%) прямим текстом заявляє: жити й працювати в Україні він не збирається. Вони вже пакують валізи в думках, розглядаючи рідну країну лише як тимчасову зупинку перед виїздом.
Але найстрашніше навіть не це. 40% учнів узагалі не бачать свого майбутнього і навіть не замислювалися, де працюватимуть. Тобто близько 60% нашої молоді або вже викреслили Україну зі своїх планів, або перебувають у повній невизначеності й дезорієнтації.
Як реагують державні органи? Традиційно: звітами, презентаціями та «стратегічними візіями».
А реальність у громадах тим часом катастрофічна: лише 18% підлітків бачать хоч якісь реальні можливості для професійного розвитку за місцем проживання.
Це свідчить про повну профнепридатність відповідальних чиновників. Уся наша освітня система перетворилася на фабрику з підготовки кадрів для економік інших країн. Держава витрачає ресурси на навчання дитини, щоб у результаті створити умови, за яких ця дитина мріє втекти одразу після отримання атестата.
Це не просто бездіяльність. Це абсолютна байдужість до власного юнацтва. Ми можемо скільки завгодно говорити про відновлення та майбутній економічний стрибок, але хто його робитиме, якщо молодь не бачить тут жодних перспектив?
Замість того щоб створювати реальні робочі місця, підтримувати економіку в громадах та надавати молоді справжні соціальні ліфти, міністерські чиновники плодять чергову імітацію діяльності. У чиновницьких кабінетах вигадали нову панацею – підготувати за державний кошт аж 15 тисяч «кар’єрних радників».
Це ж абсолютна безглуздість та розтринькування бюджетних коштів! Кому і що вони будуть радити? Радити підліткам, як знайти роботу в громадах, де для них немає жодної перспективи? Навіщо армія з 15 тисяч порадників у країні, де підлітки масово планують виїжджати?
У результаті ми отримаємо тисячі фахівців, чия діяльність буде або абсолютно неефективною і звeдеться до галочок у звітних папірцях, або ж ці кар’єрні радники самі опиняться незатребуваними та безробітними. Це наочна ілюстрація того, як чиновники намагаються закрити глибоку системну прірву паперовими прожектами.
Поки управлінці у високих кабінетах звітують про «успішні реформи» та чергові програми консультування, підлітки роблять власні висновки. Вони бачать відсутність реальних перспектив і неспроможність системи запропонувати їм виразне майбутнє.
Цю битву за власне юнацтво державна політика програє з тріском. І якщо підходи до розвитку громад та реальної реформи освіти не зміняться негайно, країна стикнеться з демографічним та інтелектуальним вакуумом, відновитися від якого буде практично неможливо.
Автор: Олександр Козлов, освітній експерт.
