У житті кожної дитини є золотий час, коли закладається основа її майбутнього. Батьки щиро намагаються дати малечі все найкраще – одягають, годують, піклуються. Але іноді за щоденними побутовими турботами ми, дорослі, просто не встигаємо приділити належну увагу інтелектуальному фундаменту.
Свого часу засновник компанії Sony Масару Ібука написав дивовижну книгу «Після трьох вже пізно». Її головна думка проста, але революційна: у перші три роки життя дитячий мозок розвивається найбурхливіше і вбирає інформацію, як губка. Якщо в цей період не розвивати мислення, логіку, дрібну моторику та сприйняття світу, то наздогнати це потім буде вкрай важко.
І ось настає 1-й клас. Якщо цього фундаменту немає, дитині стає дуже важко концентрувати увагу, запам'ятовувати матеріал чи банально всидіти на уроці. Як наслідок, уже за кілька місяців у малечі може з’явитися захисна реакція – неприйняття школи та навіть образа на вчителя, який просто намагається допомогти наздогнати згаяне. З кожним роком цей бар'єр лише міцнішає…
Нещодавно натрапив на фразу одного з дописувачів: «…підручники чудові для тих, хто обирає майбутнє, пов'язане з математикою, а для пересічного учня підручники відсутні». Мушу визнати, що така думка сьогодні є досить поширеною як серед батьків, так і в суспільстві загалом. Критикувати цей вислів не буду, як особа зацікавлена.
Скажу лише одне: підручники (усіх авторів) створені для учнів, які хочуть і прагнуть навчитися. Для таких самих учнів я створюю свої відеоуроки. Шкода, що інші автори цього не роблять. Але діток, які мають внутрішню мотивацію до навчання, на жаль, щороку меншає.
А тепер головне, що часто чуєш від дорослих у відповідь на такі труднощі: «Ну й що? Моя дитина – чистий гуманітарій, їй ваша математика та підручники в житті не знадобляться!»
Як же сильно ми застрягли в цьому міфі. Психологи часто кажуть, що за такою позицією підсвідомо ховається природна захисна реакція батьків. Нам, дорослим, іноді просто важко визнати власні колишні прогалини у вихованні та розвитку дитини, тому простіше й психологічно комфортніше списати все на «не той склад розуму».
Сучасні дослідження ЮНЕСКО та провідних інститутів світу вже давно не ділять людей на «чистих гуманітаріїв» та «технарів». Світ змінився.
Сьогодні класичний гуманітарний профіль обирають лише близько 8–12% студентів у світі. Чому? Бо навіть лінгвістам зараз потрібна математична логіка для роботи зі штучним інтелектом, а історикам – аналіз великих даних (Big Data).
Математичний розвиток потрібен кожній дитині не для того, щоб обов'язково стати видатним шкільним геометром – таким, як легендарний Ісаак Аркадійович Кушнір, який, на превеликий жаль, нещодавно покинув цей світ. Математика потрібна для того, щоб навчити мозок думати, аналізувати та критично мислити у будь-якій професії.
І тут я хочу поділитися особистим.
Усім своїм математичним розвитком (та й шаховим також) я в першу чергу зобов'язаний своєму дідусеві – Петру Яковичу Фаєрману.
І тепер увага: мій дідусь був... філологом і поліглотом! Людина суто гуманітарного складу розуму заклала в мені, майбутньому авторові підручників з математики, той самий міцний фундамент і логіку, яких так часто не вистачає першокласникам сьогодні. Бо справжня освіченість не ділить мозок на дві ізольовані півкулі. Справжній філолог завжди відчуває красу та структуру математики, а математик – логіку й багатство мови.
Тому, шановні батьки, не ховаймося за зручним виправданням «він у мене гуманітарій». Вкладаймось у розвиток мислення наших дітей змалечку. Бо закладати фундамент ніколи не рано.
А як ви вважаєте: чи існує досі цей суворий поділ на «технарів» та «гуманітаріїв»? Поділіться вашими думками у коментарях, мені дуже цікаво почути вашу думку.
Автор: Олександр Істер, учитель-методист, автор підручників та посібників з математики.
