«Ми раніше здобували безкоштовно вищу освіту, а діти тепер – тільки за гроші!» Уже прослідкувала цю думку в багатьох дорослих.
Не впевнена, що в усіх цих людей зараз є студент у хаті, бо мають трохи хибну думку про сучасне навчання, але ось цей стереотип між собою підживлюють.
Ну то таки так, зараз існує безкоштовне навчання. І чомусь мені так здається, що воно для тих, хто тримається на плаву в навчанні, не стало менш досяжним, ніж раніше.
Чи легший був вступ у нас? Веселіше було складати випускні іспити? Мати взаємну «любов» із учителем історії (приміром), але йти, наперед знаючи, що тебе будуть валити, а фактичного трієчника за знаннями тягнути за вуха, бо за нього попросили кум, сват, брат? (То, звісно, не про всіх, але так точно бувало).
Чи варто засуджувати тих, хто так вступав? Та ні, просто кожен старався втиснутись у ту систему, як це було можливо. І добре, що та система пішла в минуле.
То таки ця система, котра зараз, мені більше припала до душі. Бо я бачила прозорість до тисячних бала. Бачила електронні списки, де видно мою дитину в рейтингу, видно всіх абітурієнтів, хто з чим прийшов на вступ. Я була така здивована цим позаминулого року, що навіть про всяк робила скріни тих списків (так уже нас навчило життя, що довіряти можна не всім і не скрізь).
І ще нам не було веселіше складати вступні іспити. Мені – точно! Маючи «одинадцятку» з мови й літератури в школі, за вступний мені ставили 4 бали з 12 (це був прохідний на контракт, тобто шанс таки лишили, треба й за це подякувати, бо пізніше вдалось перейти на бюджет).
І не тому, що я так напартачила, а тому, що в кабінет, де ми складали іспит, зайшов чоловічок в окулярах (здається, він працював у ректораті, якось недавно його бачила біля університету, аж у горлі стиснуло від спогадів) і поклав список тих, хто має вміститись на бюджет обов'язково. Відповідно, хтось мав із тих бюджетних місць випасти. Але пережила.
Та коли вступав син, дуже тішилась, що зараз діти не проживають це приниження. Особливо ті, котрі йдуть із гарними знаннями на вступ, розраховуючи на свої сили та справедливість.
У чому дійсно важкість НМТ: усі чотири дисципліни за один день. Аби розділити хоч по дві, а ідеально, звісно, всі окремо.
До речі, зараз існують гранти на навчання, тому всі, хто не вступає на бюджет, маючи більш-менш нормальний бал із НМТ, можуть вступати на контракт із відшкодуванням 17-25 тисяч гривень за рік навчання.
Тому так мені здається, що можливості навчатись із мінімальними фінансовими витратами в сучасних студентів удосталь, от тільки аби трохи більше бажання, яке дедалі частіше кудись утікає. І миру б та безпеки їм і нам біля них.
Це той скрін, який я робила про всяк випадок, не вірячи, що в нашій країні буває-таки щось чесно й прозоро. Не знаю, що й кому я планувала ним підтверджувати, раптом що, але не довелось.
Автор: Олена Гончаренко, журналіст.
