В українському освітньому середовищі часто піднімаються питання стосовно важливості вивчення математики. Деякі колеги наводять цілком раціональні аргументи стосовно важливості математики і переймаються щодо низького рівня знань учнів.
Але з такою популяризацією є певні проблеми. Справа в тому, що людина вивчає щось тільки в двох випадках:
1) їй це цікаво;
2) вона має усвідомлену потребу це вивчати.
Що саме я маю на увазі?
По-перше, кожен з нас має свої сфери інтересів: від шкільних предметів в дитинстві до хобі в дорослому віці. Якщо нам цікаво, то ми не сприймаємо витрати часу на дослідження в цій сфері як витрати, скоріше як задоволення. Нам це просто подобається, і все. Як хорошу книжку почитати, в ПС5 пограти чи в теніс з другом. Це фан. Таких людей не треба переконувати, бо їм вже подобається і, відповідно, вони не можуть бути ЦА нашої освітянської групи.
По-друге, усвідомлена потреба означає, що людина на власні очі переконалася, що певні знання, навички, компетентності тощо потрібні їй для того, щоб… Для чого? Наприклад, щоб працювати в певній сфері, отримати підвищення, відкрити власну справу.
У дітей усвідомлені потреби зазвичай повʼязані зі школою. Комусь треба хорошу оцінку додому принести, у других перед вчителем зобовʼязання (через повагу, наприклад).
Але в більшості випадків усвідомлена потреба у дітей – це НМТ. Саме тому в 11 класі всі і вчать посилено цю математику, а також українську, англійську та історію. Бо мають потребу вступати в виш. Подобається сам предмет чи ні – не важливо.
Відповідно, коли є потреба, і вона усвідомлена, також немає сенсу когось переконувати у важливості предмета, бо мені треба оцінка.
Що ж відбувається? Виходить, що така комунікація просто йде в молоко. Як багато робочих груп, де люди збираються, щоб пойойойкати та айайаякати один перед одним, як діти погано вчаться. Сенсу нуль.
Що ж тоді, на мою думку, справжня популяризація науки (хоч фізики, хоч математики), і чи існує вона?
Хороша популяризація – це робити складне зрозумілим, легким і цікавим. Стівен Хокінг своїми книжками зробив для поширення теорії відносності більше, ніж сам Ейнштейн. Голівуд завдяки кіно зробив таку складну штуку, як квантова механіка, популярнішою за макроекономіку. Бо кайфово після класного кіно почитати про те, що ж там відбувалося. А хтось через це і фізиком став.
У математиці таким прикладом є кіно «Ігри розуму» про Джона Неша. Тобто популяризація не виглядає як «тобі треба це вчити, бо (різні аргументи)». Вона скоріше про «диви, яка штука прикольна. Ось так може. Ти знав? А нумо, спробуй! (або давай більше розкажу та покажу).
І ось на цьому другому рівні у нас дійсно мало хто може працювати якісно. У тому числі і в математиці.
Але чи достатньо самої лише якісної популяризації для того, щоб діти змогли отримати високий рівень в предметі? Ні.
Чи важлива інфраструктура (у широкому сенсі), персонал, навчальні матеріали, програми та система? Так.
Але це тема для іншого посту, бо популяризації це вже не стосується.
Автор: Володимир Страшко, СЕО Unicorn School, PhD in Economics, ментор та член Етичного комітету Міжнародної бізнес-спільноти Board.
