Після перечитувань опусів окремих осіб про впровадження реформи старшої школи не можу залишитися осторонь, щоби не висловити свої думки з цього приводу. Тому даруйте за певну категоричність, окремі порівняння (всі збіги та здогадки є лише випадковими) та занадто емоційність.
Насправді жодна реформа загальної середньої освіти не була доведена до завершення. Завжди виявлялися якісь табачники або ті, хто біля нього крутився чи живе з його ідеологією, які знаходили і знаходять 100500 причин та аргументів, щоб кричати про «загальну всесвітню зраду».
Так і цього разу. Як тільки доходить час до реформування структури, мережі, змісту старшої школи, гучність кричання зростає, а пошуком винних у провалі займаються всі: і ті, хто до освіти немає жодного стосунку, і ті, хто у «попередньому житті» імітував процеси реформування, видаючи себе за «реформаторів», і ті, хто починаючи з 2017 року ( з моменту прийняття нового освітнього законодавства, яке окреслило засади реформування в тому числі і старшої школи) мав би за своїми посадовими обов’язками готувати підґрунтя цих змін у регіонах та громадах.
Насправді освітня реформа є занадто запізнілою. Це ми бачимо по тому, наскільки важко зараз зорганізувати освітній процес у теперішній старшій школі (я можу це стверджувати, бо й по сьогодні навчаю дітей хімії у звичайній загальноосвітній школі).
Низька мотивація учнів, зумовлена в тому числі і їх перевантаженням, несвідомим вибором власної освітньої траєкторії, фактична відсутня можливість вибору профілю навчання через обмеженість профілів, які пропонуються до вибору здобувачам освіти, застаріла матеріально-технічна й навчально-методична база та цілий ряд інших причин призводять до неможливості вчителю досягти максимальних результатів.
Не хочу виступати захисником Міністерства освіти і науки України (ніколи там не працював і вже й не працюватиму, на відміну від тих, хто зараз несамовито кричить про «зраду»), але поряд з процесами гальмування освітніх змін щодо реформи старшої школи, які, на мою думку, свідомо робилися за попереднього керівництва, не лише центральний орган виконавчої влади несе відповідальність за існуючі теперішні проблеми.
Саме регіональні та місцеві органи влади мали б готувати освітніх стейкхолдерів на місцях ідеологічно до освітніх змін, поетапно планувати та впроваджувати структурні зміни мереж та закладів, матеріально підкріплюючи їх, а не популістично зберігаючи все так, як є, а точні, як було колись, коли було «дуже добре».
Тепер же, коли приходить час 2027 року – час старту трирічної старшої профільної школи, вони кинулися захищати дітей, які, на їх думку «втратять можливість» здобути повну загальну середню освіту; батьків, які, не розуміючи суті реформи та підігріті місцевими політиками-популістами, виступають проти; громади, які не зможуть створити профільні академічні ліцеї (такі громади є неспроможними з точки зору можливості забезпечити надання мешканцям базових послуг і не тільки освітніх і часто були створені «під окремих політиків чи земельних магнатів»).
Ті, хто зараз активно захищає сільську школу, народилися і проживали у великих містах ( ну майже мільйонниках) і навіть приблизно не уявляють, як-то навчати чи навчатися у малокомплектних школах чи ба більше – за педагогічним патронажем.
Інші змінили регіони на столичні кабінети і з висоти «печерських пагорбів» добре і чітко все бачать і розуміють.
Ще інші, працюючи на найвищих посадах у громадах і відповідаючи за освітню сферу, нічого не зробили і навіть не намагалися зробити, щоб допомогти реформі народитися, а займаються політичними інтригами і волають про «мертвонароджену реформу».
Ще інші, маючи величезні фінансові ресурси у вигляді освітніх бюджетів і які природньо мали б бути лідерами змін, виявилися дрібними інтриганами із примітивним «совковим» мисленням.
Список осіб, інтриганів та їх професійні характеристики можу продовжувати, бо побував чи не у всіх областях у десятках громад, провів зустрічі з тисячами учнів, вчителів і батьків.
І, на щастя, тих, хто вірить, творить і діє, більше, що вселяє надію і посилює віру в успіх!
Тим хто волає про «зраду», хочу сказати: «Ні, це не реформа мертвонароджена, це такі особи (навіть не особистості) вбивають її ще у зародку, беручи на душу гріх за неможливість забезпечити якісну та сучасну освіту наших дітей. Такої сучасної освіти діти потребують уже сьогодні, вони не можуть чекати на завтра чи тим паче на колись. Іншого шансу вони не матимуть. Перестаньте плести свої політичні інтриги!»
Насправді проблем у впровадженні реформи старшої профільної школи дуже багато. Але варто усім миром впрягтися і перти цього плуга.
Поїдьте у ті громади та регіони, які не побоялися зробити такі зміни вчора, поспілкуйтеся із дітьми, батьками та педагогами – і ви переконаєтеся, що таке реальні зміни і які результати вони несуть!
Не все пропало, і «не підливайте масла у вогнище всесвітньої зради»!
Автор: Олег Фасоля, керівник напряму «Освіта на місцевому та регіональному рівнях» Шведсько-української програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні».
