Навіщо вчити програмування в школі, якщо штучний інтелект робить це краще?
Питання класне, мені здається, це точка перетину ліній, кожна з яких потребує окремих досліджень, експериментів або дебатів.
Перша лінія – це навіщо вчити в школі програмування. Можливо, для когось це буде звучати дисонансно, але те, як в школах і в університетах навчають програмування, – це є дуже архаїчний метод, якому 50 років, який виник з того, що навчали програмування математики, і вони закріпили певні шаблони.
І ці шаблони до сьогоднішнього дня живуть у навчанні програмування. Насправді навчання програмування має будуватися не через «теорія + практика», а через практично експериментальний підхід, на якому потім будуть виростати маленькі квіточки теорії.
Друга лінія – чи програмує штучний інтелект краще, ніж учні-студенти? Безумовно. Безумовно краще, бо він на це навчений, і навчений він за принципом копіювання роботи людського мозку.
І якщо йти за принципом навчання тих самих нейронних мереж і перенести його зараз в освіту на людське навчання, тобто повернути до джерел, то ми можемо мати оте саме ефективне навчання і навчання, мотивоване зсередини.
Третя лінія – це лінія прийняття змін. Ми дійсно або змінимось, або не потрібні.
На перетині цих трьох ліній і лежить точка змін, як спочатку навчитись навчати програмування в умовах ШІ, а потім, можливо, саме навчання програмування стане тим прикладом, як людина буде навчатись в епоху штучного інтелекту, і наскільки це змінить той підхід, який застарів, який вже треба забувати як той, що не працює в нових умовах.
Автор: Людмила Булигіна, учитель інформатики.
