У 2025 році українські освітяни – нескорені і незламні - продовжували міцно тримати освітній фронт, сумлінно забезпечуючи організацію та провадження освітнього процесу в умовах драматичних безпекових викликів.
Звісно, за підсумками минулого року в освітній сфері можна виділити як певні успіхи, так і певні невдачі. На цю тему на порталі ОСВІТА.ua оприлюднено ґрунтовний аналітичний матеріал «Підсумки 2025 року в освіті: між війною, реформами та реальністю».
Автор цих рядків, не претендуючи на абсолютну об’єктивність, взяв на себе сміливість скласти невеличкий рейтинг знакових успіхів (здобутків) та невдач (провалів) у сфері реалізації освітньої політики у 2025 році. Наведені у цій публікації результати (успіхи та невдачі) були обрані насамперед через те, що вони матимуть значний вплив на подальший розвиток освітньої системи.
Успіхи і здобутки
5 місце – виконання трьома українськими університетами високих європейських вимог щодо інституційної акредитації.
Три заклади вищої освіти – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана (ректор Дмитро Лук’яненко), Луцький національний технічний університет (ректорка Ірина Вахович) та Національний університет «Острозька академія» (ректор Едуард Балашов) успішно пройшли процедуру інституційної акредитації в авторитетному Естонському агентстві якості освіти (HAKA). Докладніше про це – тут.
Вказані заклади вищої освіти отримали інституційну акредитацію (яка має автоматичне визнання в європейських країнах) строком на 7 років.
На нашу думку, аналогічну акредитацію могли б пройти і інші українські університети – якби вони взяли участь у відповідному оцінюванні. Але роль «першопроходців» – беззаперечно, почесна і показова.
4 місце – суттєва модернізація роботи апарату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
За оцінкою працівників багатьох університетів, апарат Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти став працювати значно якісніше. Це проявляється в кількох аспектах: простота «завантаження» необхідних документів, швидкість їхнього опрацювання, ухвалення «зрозумілих» та «цілком очікуваних» (у переважній більшості випадків) рішень. Докладніше про це – тут.
Деякі ректори з приємним враженням розказували, що вони подавали скарги на рішення (чи дії) окремих експертів або експертних комісій – зазвичай такі скарги ретельно та об’єктивно розглядалися, і у багатьох випадках навіть приймалися рішення на користь закладів освіти
У 2025 році було оприлюднено доволі якісні звітні документи – «Річний звіт Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за 2024 рік» та «Доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства у 2024 році». (Нагадаємо, що раніше, коли агентством керував Сергій Квіт, у офіційному звіті можна було прочитати про якусь «Галину Михайлівну» та її веселі пригоди).
Позитивні результати стали закономірним наслідком «перезавантаження» керівництва Національного агентства, яке було зроблено у 2022 році.
3 місце – ухвалення Закону України «Про академічну доброчесність».
18 грудня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про академічну доброчесність». Ключові автори успіху – народні депутати Руслан Стефанчук, Сергій Бабак і Юлія Гришина.
Закон встановлює принципи академічної доброчесності, а також окремі механізми та процедури їх дотримання для всіх учасників освітнього процесу та наукової діяльності. Визначено види так званих «порушень академічної доброчесності» та конкретну відповідальність за них. Докладніше про це – тут.
У тексті закону, безперечно, є положення, які викликають дискусію. Закон містить чимало так званих «професійних компромісів», що є цілком очікуваним. Ключовим позитивом є те, що процес підтримки академічної доброчесності віднині спиратиметься на міцне законодавче підґрунтя.
Є обережне сподівання, що вказане сприятиме підвищенню актуальності та достовірності наукових результатів, а також – відновленню у суспільстві авторитету наукової праці.
2 місце – відчутні результати окремих реформ, що були започатковані раніше.
Йдеться, передусім, про реформу шкільного харчування, реформу з розбудови інфраструктури освітньої безбар’єрності, а також – реформи з впровадження в закладах освіти низки чутливих соціальних програм (підтримка ветеранів, ментальне здоров’я, гендерна рівність тощо).
Реформа шкільного харчування здійснюється за ініціативою та під патронатом першої леді України Олени Зеленської, що дало змогу швидко та ефективно консолідувати різних стейкхолдерів, а також розробити виважені управлінські рішення, що швидко виконувалися. Велику допомогу надають міжнародні партнери та представники громадськості. Докладніше про це – тут.
Також успішно здійснюються заходи з розбудови в освітньому просторі базових елементів безбар’єрності. Згідно результатів авторитетного опитування, більшість педагогів, батьків та учнів вважають, що на території конкретного освітнього закладу уможливлено безпечне пересування всіх учасників освітнього процесу, створено безбар’єрний доступ до будівель і споруд, наявна доступність дверних проходів, наявне маркування на стінах та підлозі, облаштовані ресурсні кімнати. Докладніше про це – тут.
1 місце – рішення про підвищення заробітної плати педагогічним та науково-педагогічним працівникам.
Бюджетом України на 2026 рік (який був ухвалений у грудні 2025 року) передбачено поступове підвищення розмірів окладів для педагогічних та науково-педагогічних працівників. З 1 січня поточного року оклади мають зрости на 30%, а з 1 вересня – ще на 20%.
Вперше про можливість такого рішення ми дізналися у вересні 2025 року – з листа за підписом прем’єр-міністра України Юлії Свириденко, яка дала відповідь на петицію голови Первинної профспілкової організації працівників Львівського національного університету імені Івана Франка Юліана Бека.
Очільниця Уряду зокрема повідомила, що «…у проєкті Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з метою сприяння підвищенню престижності праці у сфері освіти для забезпечення якісного освітнього процесу враховано 53,8 млрд. гривень, які будуть спрямовані на підвищення оплати праці працівників закладів освіти…».
Під час розгляду проекту бюджету голова Верховної Ради Руслан Стефанчук вніс пропозицію поширити рішення про підвищення окладів і на науково-педагогічних працівників. Ця пропозиція була підтримана і комітетами, і парламентом.
Варто також нагадати, що, починаючи з другого кварталу 2023 року, представники вищого керівництва Міністерства освіти і науки нерідко ігнорували засідання бюджетного комітету, під час яких розглядалися ініціативи щодо фінансування освітніх видатків. Докладніше про це – тут.
Таким чином, на превеликий жаль, профільне відомство де-факто «самоусунулося» від відповідального лідерства у питаннях збільшення фінансового ресурсу на розвиток освіти і науки.
Невдачі і провали
5 місце – недолуге та неефективне фінансування освітніх видатків.
22 січня 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій розглядав питання «Про стан та проблеми використання у 2024 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за напрямами». Результат: роботу МОН щодо ефективного використання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам – визнано незадовільною.
Депутати встановили «критичні показники» рівня використання коштів деяких субвенцій. Зокрема, йдеться про субвенції на облаштування безпечних умов у закладах, що надають загальну середню освіту (54,2%), придбання обладнання, створення та модернізацію (проведення реконструкції та капітального ремонту) їдалень (харчоблоків) закладів загальної середньої освіти (63,3%), забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа» в частині підвищення кваліфікації вчителів (52,7%). Докладніше про це – тут.
«Фінансові дива» зафіксовані і в сфері вищої освіти. За словами ректорів, університети з кращими показниками діяльності з якогось дива отримують менший обсяг фінансування. «Формула фінансування», яка так званою «освітньою командою» подається як епохальна перемога, діє дуже вибірково і «видає» результати, які об’єктивними назвати не можна. Скоріш за все, рано чи пізно ці обставини стануть предметом цікавості не лише громадськості, а також і правоохоронних та контрольних органів.
4 місце – безсистемна і вибіркова ліквідація університетів.
У першій половині 2025 року Міністерство освіти і науки України продовжувало ініціювати рішення щодо ліквідації закладів вищої освіти. Ці кроки, на думку експертів, були безсистемними, суб’єктивними і вибірковими.
На сайті Рахункової палати оприлюднено висновок: «Управлінська діяльність Міністерства освіти і науки у процесі реформування виявилася малопродуктивною, а через слабку комунікацію зі стейкхолдерами процеси реформування мережі закладів вищої освіти не отримали підтримки та навіть спричинили спротив у освітньому середовищі... Через нормативну невизначеність механізмів системного реформування мережі ЗВО пропозиції щодо реорганізації закладів формувалися МОН суб’єктивно...».
Аудитом встановлено, що рішення про реорганізацію приймалися за пропозиціями МОН без донесення належного обґрунтування до колективів ЗВО та студентства. Відповідні обговорення практично не проводилося, а результати проведених – не враховувалися. Де-факто ліквідація університетів здійснювалася без належного методичного забезпечення.
Під час заходів «Година запитань до уряду» депутати навіть вимагали продемонструвати критерії, які застосовуються під час ліквідації того або іншого університету. Як і очікувалося, ці логічні вимоги залишилися без належної уваги.
В одному випадку висока посадова особа навіть скоїла замах на ліквідацію університету заради того, аби передати привабливі земельні ділянки та приміщення іншому закладу, у якому ця посадова особа отримує зарплату.
В інших випадках – теж добряча колотнеча: національний університет приєднується до закладу без такого статусу; університет з великою кількістю здобувачів приєднується до невеличкого; заклад з взірцевою матеріальною базою приєднується до закладу-боржника тощо.
3 місце – прорахунки у сфері виробництва та доставки підручників.
Як відомо, значна кількість шкіл не отримали новеньких підручників до початку нового 2025/26 навчального року. Отже, керівництвом МОН значну частину об’єктивних зауважень депутатів, як і очікувалося, було проігноровано.
Нагадаємо, що наприкінці 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій за наслідками аналізу забезпечення підручниками та навчальними посібниками закладів загальної середньої освіти дійшов висновку: «... визнати роботу Міністерства освіти і науки України в частині забезпечення підручниками та навчальними посібниками системи загальної середньої освіти незадовільною...».
Констатується «несвоєчасність доставки підручників безпосередньо до шкіл, у тому числі навчальної літератури для дітей з порушенням зору та дітей з навчанням мовами національних меншин». Депутати відзначили відсутність «належних механізмів забезпечення підручниками та посібниками українських дітей, які перебувають за кордоном».
2 місце – численні штучні обмеження доступу до вищої освіти
У 2025 році було видумано багато нових правил (читай: обмежень і штучних бар’єрів), що визначали процес вступу до закладів вищої освіти.
Зокрема, в засобах масової інформації та соціальних мережах можна було прочитати багато повідомлень про невиправдане ускладнення тестових завдань на НМТ, скасування можливості оскарження результатів іспитів, збільшення кількості різноманітних бюрократичних процедур, надумані бар’єри в отриманні освітніх грантів (приміром, здобувач або здобувачка втрачає право на грант у випадку відмови від бюджетного місця, навіть якщо демонструє високу успішність і вчиться на контракті за більш потрібною для держави спеціальністю).
Керівники приймальних комісій університетів нерідко скаржаться, що не всі вступники встигають «вчасно поставити галочку», як це вимагають нормативні документи МОН – через що молоді громадяни просто опиняються «за бортом» освітньої системи.
У серпні Президент України Володимир Зеленський видав доручення спростити умови вступу до закладів вищої освіти. Зокрема, згідно з позицією глави держави, має бути опрацьоване питання про запровадження зимової вступної кампанії.
Занепокоєння Президента зрозуміти нескладно. У той час, як європейські країни спрощують доступ до вищої освіти, в Україні «видумуються» все нові і нові чудернацькі правила (читай: бар’єри).
Включимо формальну логіку. Оскільки доручено спростити умови вступу до закладів вищої освіти – можна припустити, що наразі ці умови складні (або як мінімум складніші, аніж потрібно). Адже спрощувати щось (у нашому випадку – умови вступу) доцільно лише тоді, коли це «щось» занадто складне.
1 місце – слабка антикорупційна робота.
На сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) розміщено повідомлення, що НАЗК завершило планову перевірку організації роботи щодо запобігання та виявлення корупції у діяльності закладів Міністерства освіти і науки України. «Основний виклик, який, на думку агентства, стоїть перед керівництвом МОН – охопити антикорупційною політикою та заходами запобігання корупції не лише діяльність самого міністерства, а й підпорядкованих йому підприємств, установ та організацій, у першу чергу закладів освіти», – зазначив голова НАЗК Віктор Павлущик.
Суд встановив факт корупційного правопорушення у діях одного із заступників міністра (йдеться про конфлікт інтересів). Згодом Кабінет Міністрів України ініціював проведення службового розслідування стосовно одного із заступників міністра (йдеться про бездіяльність з передачею корпоративних прав). Засоби масової інформації повідомили про придбання першим заступником міністра доволі дорогого «Мерседесу» (вартість іномарки в два рази перевищує річний обсяг офіційної заробітної плату посадовця).
Міністр освіти і науки з приводу цих звинувачень не дав жодного коментаря.
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор
