Зараз наймодніше питання про штучний інтелект і школу таке: «Якщо ШІ все пояснить учневі за секунду, навіщо тоді вчитися?»
Тут відповідь така…
Навігатор в машині, звичайно, показує куди їхати. Але їхати, думати, «як їхати», і враховувати безліч обставин на дорозі і в голові доводиться самому. А це вже означає, що треба думати.
Так само і навчання. Воно – не тільки процес точкового отримання інформації, але в першу чергу – це тригер для включення мислення в нейромережах мозку. А це процес мислення, який доводиться також здійснювати самому.
Отже, штучний інтелект не тільки не робить нас тупішими, а навпаки, змушує нас думати, та ще й швидше!
Раніше багато часу йшло на походи до бібліотеки: поїхати, знайти потрібну полицю і ящик з паперовими каталогами, знайти за кілька годин потрібну книгу, переконатися, що вибрана не та книга, знову пошукати потрібну, знайти, а бібліотека вже закривається... Загалом день минув, а толку немає.
Ось і з'явився ШІ – як прискорювач усіх цих рутинних процесів. Він миттєво проходить усі ці етапи, видає близьку до потрібної інформацію і змушує людину думати – що з нею робити: відразу застосувати, виправити або відмовитися від неї. Все це відбувається не за день-два-три, як раніше, а за хвилину-дві-три.
Ну, ось уже і користь – економія часу, у тисячі разів.
При цьому паралельно досягається потрібна мета: ШІ змушує людину думати.
А знаєте, чому ШІ змушує людину думати? Тому що він сам «думає», оскільки на це мислення у нього налаштовані всі його внутрішні алгоритми.
Ці алгоритми діють так: запит – пошук інформації – розпізнавання – аналіз – фільтрація – доповнення – компонування – впорядкування – видача.
Приблизно за таким алгоритмом повинна думати і людина.
І ШІ їй у цьому допомагає, як прискорювач і як порадник. Принаймні, це краще, ніж було в бібліотеці, або взагалі – думати «ніяк».
А те, що деякі школярі та студенти «обманюють», просто списуючи відповіді, видані ШІ, – це проблема не дітей або ШІ. Це проблема формулювання тих завдань, які дітям видаються. Зараз є можливість багато завдань персоналізувати.
Та й технічні засоби вже є, які виловлюють недобросовісно взяті відповіді, зараховують порушення і накопичують їх в особистому кабінеті порушника.
А ще через деякий час ці штрафні дії будуть назавжди фіксуватися в блокчейні. І це буде потім непоправно.
Таким чином, ШІ підштовхує і стимулює школярів до того, щоб вони тренувалися думати.
Мені іноді заперечують, що саме «мислення» у учнів зараз стало бракувати.
Так, є така тенденція, тому що світ кардинально змінився, і до нього потрібно швидко адаптуватися, щоб мислення було більш корисним і ефективним.
Адже тут головна проблема не в тому, що потрібно думати або змушувати думати, а як думати?
Де той тригер, який потрібно вмикати в голові, щоб вона відразу помчала шукати потрібну відповідь, а не застрягала намертво в лабіринтах нейромережі?
І тут проявляється страшний секрет нашої епохи.
Ми, дорослі, досі так і не знаємо, як ми думаємо!
А від дітей вимагаємо!
Автор: Володимир Співаковський, президент корпорації «Гранд».
