Перебуваючи в одному із закладів освіти, звернув увагу на дивний розклад: три уроки інтегрованого курсу математики в 10 та 11 класах у розкладі стоять в один день. Поцікавився, чому і що це за така методика вивчення?
Відповідь виявилася банально простою: учитель з іншої школи може приїхати лише в цей один день, а свій учитель і так максимально перевантажений.
Так, звичайно, це краще, ніж коли математики у старшій школі вчитиме не фахівець, але не думаю, що й великих успіхів варто чекати від учнів цих класів.
Пишу це не для того, щоб критикувати цей заклад, (вони й так зробили максимально, що від них залежить), а щоб підняти проблему вивчення математичних дисциплін у школі.
Тільки не пишіть зразу, що як так платитимуть, то скоро зовсім без учителів залишимося. Платять, звісно, учителю мало, а точніше, дуже мало. Але так само мало платять й іншим учителям.
Але тут проблема є значно глибшою. Та й результати досягнень учнів з математики є чи не найгіршими.
Думаю, що всі переконалися, що включення математики як обовʼязкового предмета до НМТ (ЗНО) суттєво не змінило результативності здобувачів, а разом із обовʼязковістю історії тільки поглибило кризу природничих наук. Усе менше здобувачів обирають як предмет на НМТ (ЗНО) біологію, хімію, фізику, географію, і зацікавленість у вивченні цих предметів ще більш знижується.
Напевно, проблема криється в методиці вивчення математики, а точніше, у її проблемах, і в практикоорієнтованості цього предмета, і в складності навчання саме математики.
Знаю, що наражаю себе на хвилю критики, але мене, напевно, не переконають у тому, що підготовка вчителя до уроку математики є такою ж часо- і ресурсозатратною, як до уроку фізичної культури.
Тому тут, як не крути, постає питання й, можливо, різної оплати праці, а точніше, реформи всієї системи оплати праці вчителя…
Думаю, що і система професійного орієнтування у школі має кардинально змінитися, що має посилити свідоме обирання «математичної» траєкторії майбутнього руху випускника.
Саме тут стає максимально необхідним формування справжніх академічних ліцеїв в контексті реформування старшої школи. Бо імітування цього процесу і збереження існуючої системи тільки поглиблюватиме проблему і розширюватиме «розриви» між закладами у різних місцевостях.
Маємо щось усім миром робити, бо за кілька років процеси стануть незворотними, а точніше, руйнівними, бо «математику варто вивчати лише тому, що вона розум до ладу приводить». Ох, як нам цього ладу бракує!
Автор: Олег Фасоля, керівник напряму «Освіта на місцевому та регіональному рівнях» Шведсько-української Програми Polaris "Підтримка багаторівневого врядування в Україні”.
