Юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» підготувала та оприлюднила документ – «Доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства у 2024 році».
Підготовка та оприлюднення доповіді – це не власна ініціатива юридичної особи публічного права, а чітка вимога законодавця. У пункті 2 статті 18 Закону України «Про вищу освіту» вказано, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти щороку готує та оприлюднює доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства, звіт про власну діяльність, формує пропозиції щодо законодавчого забезпечення якості вищої освіти та направляє зазначені документи Верховній Раді України, Президентові України, Кабінетові Міністрів України та закладам вищої освіти для їх обговорення та належного реагування.
Аналогічна вимога міститься в підпункті 21 пункті 9 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 244 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2024 р. № 71).
У ті «героїчні часи», коли юридичною особою публічного права «Національне агентство із забезпечення вищої освіти» керував Сергій Квіт (який нині працює президентом університету), доповідь про якість вищої освіти, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства як окремий документ не готувалася взагалі. Ну і справді: навіщо робити роботу, якщо завдяки гарним зв’язкам і хайпу її можна не робити?
Доповідь про якість вищої освіти, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства – вже як окремий документ – стали готувати лише після того, як юридичну особу публічного права очолив Андрій Бутенко (тобто починаючи з 2022 року).
Отже, давайте читати.
У анотації написано: «У доповіді проаналізовано відповідність діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти стандартам ESG 2015, описано кроки, здійснені у 2024 році для набуття повного членства в Європейській асоціації із забезпечення якості вищої освіти (ENQA) та включення до Європейського реєстру агентств із забезпечення якості (EQAR). Окремий розділ присвячено внутрішній системі забезпечення якості Національного агентства. Представлено аналіз результатів акредитації освітніх програм, системні тенденції у забезпеченні якості вищої освіти та особливості за галузями знань, рівнями освіти й формами власності закладів освіти. Узагальнено ефективні та неефективні практики реагування закладів вищої освіти на виявлені недоліки. Описано результати експерименту з постакредитаційного моніторингу. Висвітлено заходи, здійснені Національним агентством для вдосконалення механізмів забезпечення якості на інституційному та національному рівнях, а також транскордонного забезпечення якості, зокрема пропозиції щодо вдосконалення законодавства і політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. Завершує документ огляд перспектив і напрямів модернізації системи зовнішнього забезпечення якості вищої освіти. Аналітичні матеріали, представлені в доповіді, призначені для освітян, науковців, управлінців та всіх, хто зацікавлений у розвитку системи забезпечення якості вищої освіти України, і є основою для прийняття стратегічних рішень, формування політики та вдосконалення практик у сфері забезпечення якості вищої освіти».
Автор цих рядків звернув увагу, що у процитованому тексті забагато місця відведено на згадування про роботу юридичної особи публічного права, але взагалі жодного разу не згадано про «сталий інноваційний розвиток суспільства».
Більше того, словосполучення «інноваційний розвиток суспільства» не згадано у назві жодного розділу або параграфу доповіді.
На мій погляд, у доповіді, виходячи із імперативно встановленої українським законодавцем її назви, доцільно сконцентруватися на аналізі змістовних змін та тенденцій розвитку всієї системи вищої освіти, а також виявити чіткі (бажано – доказові і вимірювані) впливи цих змін на трансформацію інноваційного розвитку суспільства.
Також доречно, у контексті актуальних викликів та необхідності подальшого відновлення, вказати і про конкретні впливи на розвиток національного господарства, бажано – в розрізі видів економічної діяльності (галузей).
А текст про чудові і яскраві звершення юридичної особи публічного права доцільно наводити лише у звіті про власну діяльність (про який чітко згадано у пункті 2 статті 18 Закону України «Про вищу освіту»).
У доповіді в якості висновків наведено окрему структурну частину, яка не має наскрізної нумерації (сторінки 156-159) – «Перспективи і напрями модернізації системи зовнішнього забезпечення якості вищої освіти в Україні».
Перші абзаци висновків присвячені опису історії розгортання системи забезпечення якості вищої освіти – згадано по 10-річчя Закону України «Про вищу освіту», про «запуск» роботи юридичної особи публічного права, про «перше Положення» про акредитацію освітніх програм, а також про інші здобутки і досягнення, що були досягнути протягом «цих п’яти років».
На мою думку, наводити у щорічній доповіді історичні довідки про події 10-річної або 5-річної давнини – не дуже доречно. Тим більше, що ці довідки – майже дослівно – постійно «кочують» із документа в документ, і уважні поціновувачі вже можуть цитувати ці фрагменти напам’ять…
Заради справедливості слід вказати, що у тексті висновків наведено і багато корисної інформації. Приміром, про низку викликів і проблем, з якою стикається система зовнішнього забезпечення якості вищої освіти. А саме:
- зростаючий запит суспільства на підвищення якості вищої освіти;
- надмірна кількість освітніх програм, що реалізуються в українських вишах;
- зростання кількості освітніх програм , що подаються на акредитацію, і недостатність ресурсів однієї установи здійснювати оцінювання якості усіх освітніх програм у системі;
- потреба в перегляді ролі іноземних агентств і встановлення вимог до якості їх акредитацій;
- необхідність наступного етапу розвитку системи зовнішнього забезпечення якості;
- запит стейкголдерів на запровадження додаткових інструментів зовнішнього забезпечення якості;
- забезпечення відповідності сучасним європейським трендам, зокрема в частині розвитку інституційної акредитації й забезпечення якості програм, що забезпечують здобуття мікрокваліфікацій.
У висновках наведено відомості про рішення, яке знайшла юридична особа публічного права – як відповідь на ці виклики і проблеми.
І ця відповідь доволі неочікувана: створено робочу групу!
Виходить, що ми, прості освітяни, маємо бути впевнені: оскільки юридична особа публічного права створила робочу групу – це означає, що всі негаразди в системі забезпечення якості вищої освіти найближчим часом будуть усунуті.
У наступних абзацах також наведено забагато теоретичного матеріалу (тобто абстрактних тверджень, про які було б цікаво прочитати в монографії або дисертації, але не річній доповіді, де має бути практична конкретика) – про принципи модернізації, концептуальну модель, розширення видів зовнішнього забезпечення якості тощо. До аналізу цього матеріалу ми повернемося в наступних публікаціях.
Окрім того, наведено доволі цікаву інформацію, що є чутливою для практичних працівників: «У рамках модернізації системи пропонується, що Національне агентство буде здійснювати інституційну акредитацію, кластерну акредитацію, акредитацію освітніх програм за регульованими спеціальностями; акредитацію незалежних установ оцінювання; затверджуватиме результати оцінювання, проведеного незалежними установами оцінювання якості; формуватиме пропозиції щодо внесення іноземних агентств до переліку агентств, сертифікати про акредитацію освітніх програм яких визнаються в Україні, який затверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України».
Окрема тема – започаткування діяльності та підтримка нормального функціонування незалежних установ оцінювання якості вищої освіти – про їхню наявність чітко вказано у Законі України «Про вищу освіту». Відповідь, що наведена у висновках: «Також передбачається запуск діяльності незалежних установ оцінювання, які зможуть здійснювати оцінювання освітніх програм, груп освітніх програм, програм, що забезпечують здобуття мікрокваліфікацій. Рішення про акредитацію приймається Національним агентством на основі звіту про оцінювання, що надається незалежною установою оцінювання. Акредитація таких незалежних установ також здійснюватиметься Національним агентством (або іншим уповноваженим органом)».
Насторожує, що у документі не наведено жодної конкретної інформації щодо строків цього довгоочікуваного «запуску».
Знайшлося місце для згадки про інші проблеми: систему визнання результатів акредитаційних процедур, здійснених іноземними агентствами; «постійний тиск на членів агентства з боку зацікавлених осіб»; блокування судовими установами розгляду скарг у сфері академічної доброчесності; небажання окремих університетів до змін тощо. Але в цьому тексті немає і натяку на інноваційний розвиток суспільства, тому ми його докладно аналізувати не будемо.
Отже, підсумуємо.
Головні позитиви:
- Юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» підготувало доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства у 2024 році – так, як цього вимагає український законодавець.
- Доповідь не лише підготовлена, але і оприлюднена на сайті – з нею можуть ознайомитися усі охочі.
- У доповіді наведено чимало цікавої і корисної інформації, яка може бути використана зацікавленими дослідниками для подальших роздумів та узагальнень.
Головні недоліки:
- Текст доповіді в значній мірі повторює текст звіту про власну діяльність (тобто про роботу самої юридичної особи), хоча насправді мав би охоплювати змістовні тенденції, що спостерігаються в системі вищої освіти.
- Наведено багато «некритичної» інформації – описуються здобутки та успіхи юридичної особи публічного права, натомість про проблеми згадується фрагментарно.
- Зовсім не наведено висновків про вплив чинника «політика підтримки якості вищої освіти» на результат «сталий інноваційний розвиток суспільства».
Загальне враження від доповіді – позитивне. Вона являє собою працю, у якій наведено багато цікавих матеріалів і узагальнень, у тому числі статистичних даних. Доповідь стане в нагоді всім, хто досліджує освітню політику і освітні практики.
На мою думку, доцільно залучати до роботи з формування тексту доповіді якомога більше незаангажованих фахівців (науковців, працівників закладів вищої освіти, представників громадськості). Наскільки відомо автору цих рядків, кілька «незалежних фахівців» пропонували керівникам юридичної особи публічного прав свою консультативну та експертну допомогу в цьому питанні…
Вважаю, доцільно розробити документ, у якому слід навести чіткі вимоги – які саме звітні та аналітичні дані мають бути обов’язково відображені в доповіді.
Також має бути розроблена та затверджена чітка методика, за якою будується (визначається) оцінка про вплив системи якості вищої освіти на сталий інноваційний розвиток суспільства. Поки цього не зроблено – в доповіді можна писати все що завгодно.
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор.
