Коли говорять про якість освіти, то зазвичай не уточнюють, якої і для кого. А це важливо.
Якщо йдеться про освіту для дітей, то в чому проблема, якщо вони отримають якісну освіту за кордоном? Особливо, якщо ця освіта відносно безкоштовна.
Адже в межах сім'ї це зазвичай не проблема. Багато ви зустрічали батьків, які б заламували руки і бідкались, що «дитина поїхала отримувати освіту в Сорбонну, кінець всім сподіванням»?
Чому ж держава істерить, коли молодь їде в Європу за освітою? Бояться, що не повернуться?
Так це не проблема системи освіти. Це інша проблема. Але простіше звернути на «поганих» викладачів.
Якщо йдеться про те, що в Україні має бути власна система освіти належного рівня, то цей рівень визначається в першу чергу рівнем підготовки і мотивації викладачів, а не кількістю студентів в аудиторії.
Ніхто не примушує урізати фінансування при зменшенні кількості студентів і штампувати в режимі скаженого принтера безглузді нормативи й постанови.
Дайте людям спокій і хоча б мінімально пристойне фінансування, і все буде добре.
Але все, що робиться – робиться з точністю до «навпаки».
Автор: Олексій Васильєв, доктор фізико-математичних наук, професор.
