Попри різні емоційні наративи про те, що «наші діти найкращі», «українська освіта найкраща», я бачу дещо іншу реальність, працюючи в британській школі і допомагаючи українцям з підготовкою до екзаменів.
Ні, я в жодному разі не хочу сказати, що наші діти гірші! Я глибоко переконана, що діти всюди однакові. Але я бачу, наскільки непросто нашим дітям адаптувати своє мислення під абсолютно іншу систему перевірки знань.
І це не всім вдається. Часто діти досить щиро не можуть зрозуміти, що від них хочуть. Бо роками їх вчили, що якщо ти все вивчив і все зрозумів, то обов’язково складеш екзамен. Але тут так не виходить.
У кожному завданні чітко простежується таксономія Блума, що визначає рівні засвоєння знань: запам’ятав – зрозумів – застосував – проаналізував – оцінив (судження). Тобто кожен наступний рівень вимагає володіння попередніми. І простого вивчення та розуміння інформації недостатньо!
Приклад екзаменаційних білетів британського ЗНО з попередніх років з усіх предметів – за посиланням.
За моїми спостереженнями, українським дітям особливо важко дається:
- Робота з великими текстами. Потрібно вміти вибирати факти й навіть натяки там, де немає чіткого алгоритму. Тобто в самих завданнях, як і в житті, проблема не сформульована прямо – її треба визначити самому, зрозуміти, що головне, а що другорядне. Українські завдання, як правило, присвячені одній темі і передбачають чіткий алгоритм дії.
- Відсутність однозначної відповіді. Українських учнів привчили, що десь «у голові екзаменатора» є одна правильна відповідь (бажано – щоб цифра була округлена), і треба саме її знайти. Українські діти відчувають «подвох», бо не відчувають опору, бо орієнтовані більше на те, щоб вгадати, що від них очікують. Але з іншого боку, не треба впадати в інші крайнощі, коли «моя думка» – це те, що правильне, бо «я так думаю».
- Баланс аргументів. У кожній відповіді, незалежно від предмету, має бути «збалансованість»: поруч із перевагами є контраргумент. Навіть якщо мова йде про якісь закони природи, часто є етичний, екологічний, фінансовий, світоглядний контраргумент, бо діти вивчають хімічні закони не відокремлено, а інтегровано з виробничими контекстами. Це вимагає критичного мислення і ширшого світогляду. Це обов’язковий елемент будь-якої відповіді з будь-якого предмету. Українські діти більше схильні до того, що явища проявляють себе так, як написано в книжках, не маючи енергію «сперечатись» аргументами, що вимагає ширшого і критичного погляду на життя. Уміння аналізувати і зважувати, а не давати однобоку відповідь – нас цього не дуже вчать.
- Реальні, а не вигадані ситуації. Ситуації, які є в завданнях, наприклад з бізнесу, – не вигадані, а реальні, взяті зазвичай з The Guardian або The Daily Telegraph, інших потужних видань. Тому ситуації завжди нестандартні і знаходяться в реальному, а не умовному контексті. Очікується, що і відповідь буде не «умовна», а враховувати реальну картину, включно з політичною, історичним, культурними контекстами. Українські діти не навчені такій свободі мислення. Ми постійно тренуємось на чомусь умовному, а тому не можна виходити за межі умов, а фантазії не обмежуються реальністю.
- Структури відповідей. Діти мають вільно володіти самими структурами відповідей до автоматизму. І кожен предмет має свою структуру відповідей. Добре, якщо тебе цього вчать з першого класу, і дуже важко, коли тебе цього не вчили.
- Жорсткі часові рамки. Писати відповіді треба у дуже жорстких часових рамках. Це вимагає писати коротко, змістовно і дуже структуровано – так, щоб екзаменатору було легко рахувати думки. Навіть якщо ти все знаєш і думки є, ти можеш просто не встигнути написати, бо тебе цього не вчили.
Щоб легше пояснити контраст в підходах я наведу досить умовний приклад з курсу бізнесу.
Уявіть, що екзаменаційний білет складається з завдань різного рівня. Частина екзаменаційного білета – тексти з описом бізнес ситуацій (зазвичай їх 2), де якісь конкретні бізнеси стикаються з проблемами (часто, бізнеси схожі і працюють на одному ринку, але проблеми різні).
У бізнес-ситуації А нам розказують про якусь репетиторську фірму А, яка давно працює на ринку, розповідається про різні послуги, які вона надає, а також про проблему відтоку персоналу.
У бізнес-ситуації Б йдеться про план пані Х відкрити приватну школу в якомусь регіоні, додаються опитування батьків або особливості місцевості, а також інформація про те, що у бізнеса є якісь обмеження (наприклад, директор ніколи не працював в освіті, обсяги фінансування або що педуніверситет лише в сусідньому місті і проблема з кадрами).
Також додається і третій текст, що може містити:
- макроекономічні показники (прогноз ВВП, інфляції тощо) в країні;
- огляд ринка або фінансові показники однієї з компаній (наприклад, виручка, витрати);
- соціологічна інфографіка (наприклад, опитування молоді або батьків учнів).
У реальному екзаменаційному білеті в різних завданнях питатимуть про різні бізнес-явища, що базуються на наданих текстах. Але для спрощення я поясню лише на одній темі, яка вам має бути інтуїтивно знайома – про мотивацію персоналу.
Розглянемо типи завдань від найпростішого (4 бали) до найскладнішого (20 балів):
- Знання – Застосування – Аналіз.
Приклад питання: «Поясніть одну з причин, чому компанія А в ситуації А використовує делегування для мотивації персоналу».
Схема відповіді:
- Визначення одного зі згаданих у питанні (на вибір студента) понять, наприклад, делегування.
- Пояснення, яке обов’язково має бути аргументованим фактами з бізнес-ситуації.
- Знання – Застосування – Аналіз – Судження.
Схема таких відповідей складніша:
- Визначення одного з понять, наприклад, гнучкий графік.
- Переваги від використання, наприклад, гнучких робочих графіків для мотивації персоналу в контексті даної бізнес-ситуації з обов’язковою аргументацією думки фактами з контексту.
- Контраргументи, чому гнучкий графік в цій ситуації може не бути ефективним, виходячи з цілей бізнесу, контексту та ширшого розуміння ринку, цілей бізнесу, особливостей споживачів або змісту роботи.
- Оцінка. Учень має оцінити ймовірність, що буде краще для бізнесу, тобто оцінити, що (аргумент чи контраргумент) буде більш вагомий. Щоб зробити таку оцінку, учень може пояснити, наприклад, як гнучкий графік мотивує персонал в короткостроковій та в довгостроковій перспективі. Але ж для цього треба розуміти ширшу перспективу і врахувати плани бізнесу на майбутнє або те, як буде розвиватись економіка в цілому.
- Знання – Застосування – Аналіз – Судження (складніше за суттю та обсягом).
Обсяг такої відповіді – есе на 20 хвилин.
Схема інша, бо в питанні постає проблема, яку треба розв’язати і даються два варіанти розв’язку: наприклад, погодинна або поурочна оплата праці для роботи працівників у ситуації Б – новій школі.
Схема відповіді має бути такою:
Варіант 1. Визначення, переваги, контраргумент такого рішення.
Варіант 2. Визначення, переваги, контраргумент альтернативного рішення.
Судження. Учень має поставити себе на місце того директора школи і обґрунтувати, яка система оплати праці учителів краще їх мотивуватиме.
Для цього треба не тільки зважити всі «за» та «проти», оцінити ймовірність, що буде краще для бізнесу, а, можливо, і часто бажане, запропонувати компромісний варіант: до одних учителів застосовується один підхід, а до інших – інший; або один підхід застосовується у короткостроковому періоді, а другий – у довгостроковому; або інші варіанти.
При цьому необхідно писати за певною схемою, де враховані ринок, цілі бізнесу, особливість продукту, ситуація.
Якщо ви хочете перевірити, як виглядають екзаменаційні питання саме з вашого предмету, зайдіть ось сюди. Тут вони у вільному доступі разом з правильними (можливими) відповідями і поясненням, як відповідати.
Автор: Надія Майбогіна, к. е. н., учитель, data officer Poole High School, Велика Британія.
