Українські діти, змушені залишити країну через війну, мають не лише право на безпечне навчання в країнах перебування. Вони також мають право зберігати зв’язок зі своєю державою, мовою та культурою через українську освіту.
Тому під час аудиту, який Рахункова палата здійснювала у межах координованого міжнародного аудиту, що проводиться спільно з вищими органами аудиту Польщі, Чехії, Словаччини, Литви та землі Гессен (Німеччина), аудитори аналізували, як держава через Міністерство освіти та науки забезпечує доступ дітей до української освіти за кордоном.
Головні факти, які ми виявили під час аудиту.
Масштаб проблеми
З початку воєнного стану і до квітня 2025 року в систему освіти країн ЄС було включено понад 917 тисяч українських дітей.
Водночас, згідно з даними системи АІКОМ, станом на зараз лише 362,3 тисяч дітей шкільного віку за кордоном охоплені українською освітою (інституційна або індивідуальна форма навчання).
При цьому система АІКОМ не фіксує переміщень між країнами, не обліковує українських учнів що навчаються лише в іноземних закладах освіти або взагалі не навчаються. Тож кількість таких дітей – невідома.
Освітні осередки та Міжнародна українська школа
За даними МЗС, за кордоном діє понад 400 українських освітніх осередків (переважно суботні або недільні школи).
МОН не веде облік цих осередків і не має повноважень для їхньої інституційної підтримки.
Міжнародна українська школа не впровадила повноцінну дистанційну форму навчання і має обмежені спроможності щодо задоволення освітніх потреб наших дітей за кордоном. Зараз у МУШ у формі екстернату навчається лише 9 тисяч дітей.
Загроза скасування повної дистанційної освіти
Рахункова палата виявила, що МОН своїм наказом із вересня 2025 року, залишило можливість інституційного навчання за кордоном лише за українознавчим компонентом (6–8 годин на тиждень).
Через це понад 180 тисяч дітей, які навчались за дистанційною формою, ризикували залишитися поза системою освіти – особливо в країнах, де шкільна освіта для іноземців не є обов’язковою (а таких чимало).
На зауваження аудиторів МОН погодилося внести зміни та зберегти дистанційне навчання.
Рахункова палата також дала Міністерству й інші рекомендації, що стосуються підвищення доступності української освіти для українських учнів за кордоном, вдосконалення обліку школярів, покращення міжвідомчої взаємодії та міжнародної співпраці МОН, розширення спроможностей Міжнародної української школи.
Відзначу, що значні кроки МОН уже зробило.
Тим часом контрольні заходи інших країн-учасниць цього міжнародного координованого аудиту – ще тривають. Про підписання Спільного звіту за їх результатами ми повідомимо додатково.
Освіта – це зв’язок наших дітей з Україною і шанс на їх повернення додому після війни. А це уже – питання національного масштабу.
Більше про звіт – на сайті Рахункової палати.
Автор: Ольга Піщанська, голова Рахункової палати.
