Декілька тижнів тому Верховний Суд постановив, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти може перевіряти на плагіат дисертації, захищені до 2014 року.
Це рішення було, не побоюсь цього слова, революційним, оскільки давало шанс на очищення спільноти кандидатів / докторів наук від псевдонауковців.
Також ставило під загрозу величезну кількість політиків, топ-держслужбовців, суддів, ректорів тощо.
Оскільки правовий висновок Верховного Суду є обов'язковим для врахування, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти 24 червня відновило розгляд усіх повідомлень про плагіат в роботах, захищених до 2014 року.
Чому 2014 рік – точка ікс, спитаєте ви. Тому, що опоненти вважають, оскільки поняття академічного плагіату було введено в законодавство лише ЗУ «Про вищу освіту», то до цього можна було плагіатити.
25 червня Верховний Суд в іншій аналогічній справі, абсолютно протилежно, українськими буквами і іменем України, написав, що виявляти плагіат у роботах, захищених до 2014 року, не можна.
Додаю до цього посту скріншоти ключових елементів судових рішень одного й того самого суду з різними висновками.
Ще раз, але коротко:
- справа 560/8264/24 – постанова Верховного Суду від 03.06.2025, колегія Берназюк, Чиркін, Шарапа – «плагіат був заборонений завжди»;
- справа 440/4500/24 – постанова Верховного Суду від 25.06.2025, колегія Чиркін, Єзеров, Кравчук – «до 2014 плагіату як правової категорії не існувало».
Навіть не надаючи перевагу жодній постанові, дивує тільки, як швидко суддя Чиркін С. М. змінює свою думку, перебуваючи в обох колегіях, які ухвалили протилежні рішення.
Адвокатська етика не дозволяє мені писати все, що я думаю, але виглядає так, що трапилося одне з двох:
1) або фігурант справи настільки значуща особа, що змушує Верховний Суд відступати від власних правових висновків вже через 3 тижні після їх створення;
2) або деякі рішення Верховного Суду продукуються за принципом «пальцем в небо».
Жодний з цих варіантів поваги Верховному Суду не додає.
А проблем системі науки і освіти – так.
Я виступав проти зупинення розгляду Нацагентством повідомлень про плагіат в роботах, захищених до 2014 року. Тепер у опонентів всі козирі в руках.
Автор: Микита Андрєєв, виконавчий директор Громадської спілки «Українська асоціація освіти дорослих», член НАЗЯВО.
