Мій виступ від імені батьків на сьогоднішньому святі Останнього дзвоника.
Скажу по секрету: мені дуже важко давався текст цього виступу.
Подумалося: а що я, представник древнього покоління, яке ще пам’ятає графік роботи бібліотеки і те, як виглядала дискета, можу сказати тим, хто вважає себе володарем світу.
Що може сказати чоловік, у якого в атестаті скромні п’ятірки, випускникам, у яких у свідоцтві буде шикарний «вінегрет» оцінок від «шість» до «дванадцять».
Ми ж були звичайними учнями, а вас «по-модному» називають здобувачами освіти.
Тому, шановні випускники, вибачте, але моє перше звертання буде не до вас, а ваших учителів.
Шановні колеги! Дякую за 7 років співпраці з нашими синами і доньками. Розумію, що досить часто ваша робота була подібною на працю Сізіфа.
Ще давно мудрі африканці сказали шикарну приказку про роботу вчителя: «Важко тягнути з болота бегемота, особливо тоді, коли він не хоче виходити».
Дякую вам і за те, що в часи псевдореформаторської гарячки ви зберегли вірність своїй професії. Бажаю, щоб наступні покоління учнів у вас були не гіршими, ніж випуск 2025 року.
А для наших красивих, розумних, впевнених у собі випускників у мене є дві новини. Одна – гарна, а друга – ще краща.
Гарна новина полягає у тому, що час, про який ви мріяли, настав. Ви стали дорослими, майже самостійними.
Знайте, що у дорослих обов’язків більше, ніж прав. Будьте чесні перед собою. Умійте вибачатися і пробачати.
Сьогодні у вас є унікальні хвилини. Скажу відверто: у такому товаристві ми більше ніколи не зустрінемося. На жаль, це реалії життя.
Тому наберіться сміливості подякувати своїм учителям. Зумійте вибачитися перед батьками чи один перед одним. Дорослість починається з дорослих вчинків.
І запитайте себе: а чи дійсно вартувало одного додаткового балу до контрольної ваше небажання поливати вазони?
Для дорослої людини це дрібниці. Але з таких дрібниць складається наше життя.
А тепер ще краща новина. Стан дорослості передбачає, що відповідальність за ваші вчинки переходить від батьків до вас. І вже зовсім недоречно звучатимуть слова ваших матерів: «Ми завершили школу, ми здаватимемо НМТ, ми будемо поступати». Особливо, коли людина, яку називають «ми», на півтори голови вищі за маму чи тата.
Знайте, що ви наб’єте собі чимало гуль на дорослому шляху. Але вмійте тримати удар. Через ковід, москальську війну, та й просто популізм політиків ви росли без ДПА, без перевідних іспитів. Тому, на жаль, ви входите у світ жорсткої конкуренції не дуже готовими до неї.
Але хто швидше з вас адаптується до цього світу, той досягне більшого успіху. Освіта, успіх, кращі умови життя здобуваються. Любов дарується. Радість ділиться.
Говорю це не тому, що так треба чи мені подобається повчати. Повірте, мною керують досить прагматичні інтереси.
Наступне моє речення – не пафос, а реальність. Ваше покоління забезпечуватиме післявоєнний розвиток держави і пенсію для покоління ваших батьків. Тому ми, з точко зору здорового і, навіть трішки цинічного прагматизму, зацікавлені у вашому успіху.
Будьте прагматиками у житті з краплею здорового цинізму!
Я зараз читаю книжку, яка називається «Без компромісів». ЇЇ головний герой та один з співавторів – Олег Лужний. Багаторічний капітан футбольного клубу «Динамо» Київ та збірної України. Людина, яка була чемпіоном з футболу трьох країн: Радянського Союзу, України та Англії. Зустрів у цій книжці таку фразу: «Навіть посередність за умов постійної праці над собою може досягти великого успіху».
Кожний з вас для батьків є найкращим. Тому – досягайте! Робіть так, щоб не ви залежали від штучного інтелекту, а штучний інтелект був у шоці від можливостей вашого власного інтелекту.
Витворяти ви вже вмієте. Тепер настав час творити. Творіть! Світом керують прагматичні творці, успіх яких оплачують споживачі.
Повірте у себе і світ повірить у вас!
А на завершення одна історія з початку XVІІ ст. Коли Вільям Шекспір вже був відомою людиною, до нього одного разу підійшов сімнадцятилітній юнак і сказав: «Сер! Я хочу стати таким як ви. Як мені досягти цього?» Шекспір довго своїм поглядом оцінював несподіваного співрозмовника, а потім відповів: «Юначе! Ви станете ніким. У ваші роки я мріяв стати Богом, а став тільки Шекспіром».
Тому майте свою велику мрію. І йдіть до неї своєю дорогою. У кожного вона буде різною, але обов’язково вашою. Вашим успіхом, вашою відповідальністю.
Ви є першим випуском в багатолітній історії України, весь період навчання якого припав на москальсько-українську війну. Від вересня 2014-го до травня 2025-го.
Не буду багато говорити про патріотизм, а просто процитую Джона Фіцджеральда Кеннеді: «Не говоріть, що держава має зробити для вас, а кажіть, що ви зробили для держави». Якщо колись зможете з висоти свого досвіду впевнено сказати цю фразу своїм дітям чи онукам, то це буде свідченням вашого життєвого успіху.
Автор: Іван Любінець, заступник директора Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти.
