Я проти атестації для вчителів!
Атестаційний період завершено. Терміни згідно з положеннями та наказами минули.
І тепер я, як директор, як людина, яка щодня працює пліч-о-пліч із учителями, можу нарешті відкрито сказати, що я проти цього абсурду.
Так, саме абсурду. Бо те, що в нашій освіті називається «атестацією», давно перетворилося не на розвиток педагога, а на публічне приниження педагога, який щодня працює з дітьми, який викладається на повну, який не рахує годин ані в школі, ані вдома. Учителя, який часто працює за межами посадових інструкцій і фізичних можливостей.
Ми щодня бачимо, як працюють наші колеги. Ми бачимо результат їхньої роботи – не в довідках чи папках, а в очах дітей, у словах вдячних батьків, у щирій повазі колег.
І тому я твердо переконаний, що ми не маємо права щоразу змушувати вчителя проходити цей формальний, часто абсурдний і принизливий марафон.
Атестація, яка вимагає нескінченних довідок, показухи та презентацій «досягнень», які давно відомі всім у школі, не має нічого спільного з реальним підвищенням якості освіти.
Вона демотивує, виснажує і знецінює тих, хто насправді тримає цю систему на плечах.
Ми маємо будувати іншу модель – модель довіри, підтримки і розвитку.
Там, де вчитель – не підозрюваний, якого перевіряють, а професіонал, якому допомагають зростати.
І якщо ніхто не скаже про це вголос, я скажу. Бо я знаю ціну вчительської роботи.
І я знаю, що реальну оцінку вчителю ставлять не комісії. Її ставлять діти! Щодня!
Автор: Дмитро Ламза, директор спеціалізованої школи № 210, м. Київ.
