У Верховній Раді України 28 лютого 2025 року проведено «Годину запитань до уряду»: говорили про освіту. Ключову доповідь, хоча і коротку (загальна тривалість – лише 5 хвилин), зробив міністр освіти і науки Оксен Лісовий. Відповідне відео є у вільному доступі.
Нагадаємо, що 11 жовтня 2024 року – тобто чотири місяці тому – у парламенті вже проводили «Годину запитань до уряду», під час якої також говорили про освіту. Докладніше про це тут.
З одного боку, таку наполегливу увагу українського парламенту до проблем розвитку освіти слід лише вітати. Чим більше говорити про щось – тим більша ймовірність, що це «щось» нарешті почне працювати як слід.
Але з іншого боку, можемо зробити сміливе припущення, що приводом для обговорення освітянських проблем стала в першу чергу незадовільна робота освітнього відомства. Протягом останнього півріччя профільний парламентський комітет визнавав роботу Міністерства освіти і науки незадовільною аж тричі.
Окрім того, «жовті картки» виставляли міністерству і інші державні органи, зокрема Рахункова палата України та Національне агентство з питань запобігання корупції. Докладніше про це – тут.
Тому нинішнє обговорення – це, скоріш за все, своєрідна спроба депутатів поставити освітнє відомство на «правильні рейки». Чи вдалася ця чергова спроба – покаже час. А поки що – проаналізуємо деякі тези з доповіді міністра.
Міністр: «Ключове те, що нам вдалося зберегти систему освіти під час війни...»
З одного боку, міністр має рацію. Країна, держава, народ – не дивлячись на драматичні виклики, продовжують жити, продовжують боротися.
З іншого боку, живуть і всі інші системи – промисловість, сільське господарство, медицина, енергетика, культура, транспорт, житлово-комунальне господарство. Українське суспільство виживає, живе і бореться в надзвичайно важких умовах. Завдання органів влади – не просто констатувати, що «вдалося зберегти» якусь систему (приміром, систему освіти), а робити все можливе, аби ці системи забезпечували нашу стійкість, давали відповіді на сучасні виклики, мотивували людей до натхненної праці, працювали на перемогу, давали гідну відсіч ворогу.
Маленька деталь. Нинішня команда, яка про свою роботу заявляє словами Івана Франка досить пафосно: «лупаймо сю скалу...», пристала до управлінського керма у березні 2023 року – коли майже 70% закладів освіти були обладнані захисними об’єктами, у тому числі найпростішими укриттями, а принаймні половина здобувачів освіти були охоплені очними формами навчання (офлайн або змішана). Значення відповідних показників на початок 2025 року широкій громадськості не повідомили.
Міністр: «Ті зміни, які прямо зараз відбуваються в системі освіти, на усіх її рівнях, від дошкілля до вищої освіти, до науки – змінюють якість освіти і науки в Україні в цілому...»
Щодо дошкілля. 15 січня 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій розглядав питання «Про виконання рішення Комітету від 10 грудня 2024 року щодо стану підготовки підзаконних нормативно-правових актів на виконання Закону України «Про дошкільну освіту» від 06.06.2024 р. № 3788-ІХ». За наслідками розгляду ухвалено рішення, в пункті 1 якого сказано: «Визнати незадовільною роботу Міністерства освіти і науки України щодо забезпечення вчасності підготовки підзаконних нормативно-правових актів на виконання Закону України «Про дошкільну освіту» від 06.06.2024 р. № 3788-ІХ».
Щодо вищої освіти. 28 листопада 2024 року на сайті Рахункової палати України оприлюднено шокуючий висновок: «Управлінська діяльність Міністерства освіти і науки у процесі реформування виявилася малопродуктивною, а через слабку комунікацію зі стейкхолдерами процеси реформування мережі закладів вищої освіти не отримали підтримки та навіть спричинили спротив у освітньому середовищі... Через нормативну невизначеність механізмів системного реформування мережі ЗВО пропозиції щодо реорганізації закладів формувалися МОН суб’єктивно...»
Міністр: «За два роки загальний державний бюджет України зріс на 40%. 143 мільярди у нас було два роки тому, і зараз 199 мільярдів...»
22 січня 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій розглядав питання «Про стан та проблеми використання у 2024 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за напрямами». За наслідками розгляду ухвалено рішення, у пункті 3 якого сказано: «... визнати роботу Міністерства освіти і науки України у 2024 році в частині здійснення заходів щодо ефективного використання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за напрямами незадовільною» (протокол № 164).
Депутати встановили «критичні показники» рівня використання коштів деяких субвенцій. Зокрема, йдеться про субвенції на облаштування безпечних умов у закладах, що надають загальну середню освіту (54,2%), придбання, обладнання, створення та модернізацію (проведення реконструкції та капітального ремонту) їдалень (харчоблоків) закладів загальної середньої освіти (63,3%), забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа» в частині підвищення кваліфікації вчителів (52,7%).
Міністр: «Отже, на що спрямовуються кошти в освіті? На прикладі цьогорічного бюджету. Перше і головне – найбільший бюджет освіти йде на оплату праці нашим шановним педагогам... Зарплати вчителям – 115 мільярдів гривень, включаючи додаткові 12 мільярдів, які були знайдені для доплат, щоб хоча б частково збільшити рівень заробітної плати...»
По-перше, так було завжди. Найбільша складова державного бюджету за статтею видатків «Освіта» – це кошти, які через механізм субвенції спрямовуються на місця для фінансування заробітної плати вчителів. Жодної «епохальної заслуги» тут немає.
По-друге, обсяг заробітної плати у сфері «Освіта» є найнижчим серед всіх інших видів економічного діяльності. Хвалитися тут немає чим.
По-третє, державний бюджет розробляло Міністерство фінансів, схвалював і подавав до парламенту Кабінет Міністрів України, ухвалювала у формі закону Верховна Рада України. «Епохальної заслуги» Міністерства освіти і науки в цьому процесі також немає.
По-четверте, бюджет 2025 року ще не виконаний. Не виключено, що МОН знову не зможе «освоїти» (правильно використати) всі передбачені на освіту кошти, зокрема із використанням механізму ефективного адміністрування освітніх субвенцій (як це вже бувало не раз). Навіщо ж зараз звітуватися про те, що ще не виконано?
Нарешті, по-п’яте, за старою доброю традицією не сказано – що конкретно освітнє відомство зробило для того, аби забезпечити педагогів достойною заробітною платою.
Міністр: «Безпека освітнього середовища – це наш безумовний пріоритет...»
Раніше повідомлялося про те, що субвенція на шкільні укриття або не використовується, або використовується мляво. Міністерство фінансів навіть виказало з цього приводу певну «стурбованість». Докладніше про це – тут.
Щоправда, ситуацію вдалося дещо виправити, але лише після втручання профільного віце-прем’єр-міністра. Докладніше про це – тут.
Міністр: «З огляду на те, що зміни в освіті є основою розвитку людського капіталу, дуже важливо, попри війну, не лише підтримувати систему освіти в належному стані, але й модернізовувати її, проводячи необхідні, іноді не дуже популярні реформи...»
Дуже цікаве словосполучення: «непопулярні реформи». Чому деякі реформи непопулярні? Зазвичай тому що вони: 1) або неправильні, і тому непопулярні, 2) або правильні, але погано прокомуніковані.
Приміром, реформа НУШ – «Нова українська школа». «Докомунікувалися» до того, що практичні вчителі подають петиції з вимогою про скасування окремих рішень, і одна із петицій набрала навіть 25 тисяч голосів!
Це сталося 13 лютого 2025 року, коли необхідну кількість голосів набрала електронна петиція про скасування наказу МОН України від 02.08.2024 року № 1093 «Про затвердження рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання». За твердженням автора петиції, «...рекомендації зовсім не сприяють покращенню якості освітнього процесу, а тільки створюють додаткове бюрократичне навантаження для вчителів». Окрім того, текст петиції містить пропозицію щодо перегляду підходу до оцінювання результатів навчання в загальній середній освіті і напрацювання простих та ефективних методів оцінювання.
Прем’єр-міністр України дав відповідь автору петиції, ця відповідь оприлюднена. Але чому профільне Міністерство не могло раніше вийти з освітнім середовищем у «продуктивну комунікацію»?
Висновки
Отже, Оксен Лісовий у свій доповіді доволі докладно (виходячи із запропонованого регламенту) розказав про окремі показники державного бюджету поточного року. Ці відомості для уважних спостерігачів не стали новиною, оскільки бюджет оприлюднений на сайті парламенту, і кожен охочий може ознайомитися із відповідними показниками у будь-який момент.
Натомість міністр або не сказав, або майже нічого не сказав про:
- ключові результати роботи Міністерства протягом 2023–2024 років;
- стан виконавської дисципліни (зокрема, щодо виконання законів України у сфері освіти);
- причини «незадовільних оцінок» роботи Міністерства з боку профільного парламентського комітету;
- конкретні умови та обставини (зокрема, брак нормативного та методичного забезпечення), через які робота за окремими напрямами визнана «незадовільною»;
- притягнення до відповідальності посадових і службових осіб, через недбалість яких робота Міністерства за окремими напрямами була визнана «незадовільною»;
- конкретні рішення та дії, що спрямовані на недопущення у майбутньому настання причин та умов, які призвели до негативних оцінок з боку профільного парламентського комітету;
- заходи з підвищення ефективності використання бюджетних коштів в системі освіти (зокрема, шляхом зниження непродуктивних витрат);
- конкретні кроки, спрямовані на підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів, спрямованих освітній системі через механізм освітніх субвенцій;
- зусилля щодо підвищення виконавської дисципліни, гарантування високої якості у роботі кожного політичного діяча та кожного державного службовця Міністерства;
- конкретні кроки, спрямовані на викорінення корупційних проявів в системі освіти (нагадаємо, що Національне агентство з питань запобігання корупції вказало на численні корупційні ризики у діяльності закладів освіти);
- результати численних освітніх експериментів, які були ініційовані протягом останнього року (і які, можливо, згодом теж будуть названі «непопулярними»);
- подальші кроки з модернізації освітньої мережі (саме це питання, судячи із соціальних мереж, є одним із найбільш болючих для громад).
Також кинулося в очі, що депутати не поставили жодного чіткого запитання про причини скандальних рішень, якими профільний парламентський комітет визнавав роботу Міністерства незадовільною. З цього можна зробити низку припущень. Можливо, парламентарі хочуть дати освітньому відомству можливість «реабілітуватися», як-то кажуть, без зайвої колотнечі?
Дуже цікаво, що Голова Верховної Ради дав слово Голові профільного парламентського комітету, але очільник комітету не став ставити жодних запитань, а делегував право поставити запитання іншому депутату. З цього також можна зробити низку припущень. Можливо, представники комітету (включаючи його очільника) вирішили не загострювати тему виставлених міністерству «двійок», сподіваючись на те, що команда МОН буде працювати сумлінніше.
Тим часом освітянське середовище продовжує жваво обговорювати тези, які озвучив Оксен Лісовий під час «Години запитань до уряду»…
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор.
