Чому, незважаючи на поширений дефіцит талантів, більшість компаній уникають найму нещодавніх випускників? Відповідь на це та інші питання, які складають результати опитування, нещодавно проведеного Hult International Business Scholls (США), мають бути вельми цікаві.
Що кажуть випускники університетів?
- 85% хотіли б, щоб їхній заклад вищої освіти краще підготував їх до роботи, і лише 24% кажуть, що вони мають усі навички, необхідні для їхньої нинішньої ролі;
- 87% кажуть, що отримали кращу професійну підготовку від свого роботодавця, ніж під час навчання у виші;
- 55% стверджують, що їхня освіта у виші зовсім не підготувала їх до роботи.
А що кажуть HR-лідери?
- 96% кажуть, що заклади вищої освіти повинні брати на себе більше відповідальності за підготовку студентів до роботи;
- 75% кажуть, що більшість навчальних програм у вишах взагалі не готують людей до роботи;
- 91% стверджують, що адаптація та навчання нещодавніх випускників коштує дорожче, ніж більш досвідчених працівників, а 69% кажуть, що це коштує щонайменше вдвічі дорожче.
Незважаючи на поширений дефіцит талантів, більшість компаній уникають найму нещодавніх випускників. Чому?
Лідери вважають, що головними причинами є те, що нещодавні випускники не мають досвіду роботи в реальному світі (60%), їм бракує глобального мислення (57%), вони не вміють працювати в команді (55%), їхнє навчання коштує надто дорого (53%), вони не мають потрібних навичок (51%) та погано володіють діловим етикетом (50%).
Керівники повідомляють, що замість того, щоб найняти нещодавнього випускника, вони радше наймуть фрилансера (45%), наймуть колишнього працівника, який вийшов на пенсію (45%), доручать роботу роботові / штучному інтелекту (37%) або залишать посаду незаповненою (30%).
У компаніях, які наймали нещодавніх випускників протягом останнього року, 78% HR-лідерів визнають, що вони вже звільнили принаймні частину з них.
Результати опитування свідчать про існування проблеми у належних комунікаціях та результативному співробітництві між університетами та ринком праці, особливо в частині формування студентами відповідних кваліфікаційних навичок.
До прикладу, як часто університети в Україні проводять подібні комплексні опитування серед своїх випускників та роботодавців? Який відсотків випускників наших закладів вищої освіти можуть сказати, що за 6 місяців роботи вони навчилися більше, ніж за 4 роки навчання в університеті? Більше чи менше тих 77% випускників університетів в США?
Ми серед лідерів в Європі за охопленням молоді вищою освітою – близько 60% населення України віком 25–34 роки має вищу освіту.
При цьому вертикальний кваліфікаційний розрив дорівнює 35% (відсоток власників дипломів про вищу освіту, які працюють там, де вища освіта не є вимогою для отримання роботи), а горизонтальний розрив – 53% (відсоток власників дипломів про вищу освіту, які працюють там, де вища освіта потрібна, але за іншою спеціальність, ніж та, що отримана у виші).
За таких показників надавачам послуг вищої освіти, тобто університетам, варто знати про професійну долю своїх випускників та запити роботодавців не менше за колег у США.
Автор: Олександр Костюк, д. е. н., доктор управління бізнесом (DBA), професор, головний редактор міжнародного наукового журналу «Корпоративна власність та контроль».
