Побачив допис Івана Примаченка про вивчення математики і пішов на нове коло обурення.
Що мені дуже не подобається в тому, як працює наша сфера шкільної освіти, і на прикладі математики це проявляється найбільше.
Є два рівні знань – побутове використання і професійне використання. Першим мають володіти всі, другим мають володіти фахівці в цій та суміжніх галузях.
Більшість дисциплін в українських школах абсолютно неадекватно викладаються на рівні професійного знання. Чим старше, тим більше. А це дуже важко.
Неможливо засвоїти одночасно декілька професій, якщо людина не чортів геній. Але саме цього від дитини вимагає українська школа.
Ти мусиш одночасно вміти розв'язувати логарифмічні рівняння, відрізняти вигляд жупана запорізького козака XVI століття від жупана XVIII, знати характеристики всіх ґрунтів і пам'ятати, якими рисочками підкреслюються які члени речення.
Більшість дітей не можуть впоратись з цим завданням. Тому навіть на неофіційному рівні починається спеціалізація, коли дитина концентрується на кількох предметах, де в неї виходить досягнути хороших результатів, нехтуючи тими предметами, де виходить гірше.
Дуже часто в групу знехтуваних потрапляють точні науки. На мою думку, через те, що в нас переважно безтолкові вчителі в цих сферах. Це викликає «кіпіш» з боку частини суспільства і вимогу терміново навести порядок і заставити всіх дітей вчити точні науки.
Проблема в тому, що вони хочуть, щоб діти вчили точні науки на тому ж таки професійному рівні, а не на побутовому.
Якщо спростити, то ймовірність того, що людині доведеться розв'язувати логарифмічне рівняння, набагато нижча, ніж ймовірність того, що їй потрібно буде вирахувати відсотки. Але цей момент нехтується, і під вимогою «вивчення математики» мається на увазі «вивчення професійної математики».
У результаті ми умовно маємо 5% дітей, які «шарять» за відсотки і логарифми, і 95%, які «не шарять» ні за перше, ні за друге. Модель, за якої ми примусимо дітей вчити професійну математику в школі, призведе до того, що в нас умовно 10% будуть «шарити» за відсотки і логарифми, а 90% як «не шарили» ні за перше, ні за друге, так і «не шарять».
Завдання шкільної освіти не в тому, щоб збільшити кількість відмінників, а в тому щоб вирівняти середні показники.
І для нас набагато вигідніше сконцентруватись на тому, щоб більшість засвоїла побутову математику і 95% «шарили», тобто могли правильно порахувати відсотки і не велись на мікрозайми чи «гіпервигідні» кредити від банків.
Так само на побутовому рівні діти мають знати історію, українську мову, біологію і т. ін.
І 2-3 дисципліни знати на професійному рівні, бо вони будуть у цьому напрямку розвиватись.
Автор: Олександр Равчев, PR-менеджер в «Громадяни в дії».
