Про міграцію та вигорання професорсько-викладацького складу українських університетів під час війни.
Нарешті світ побачила наша стаття «Burnout and Migration of Ukrainian University Academic Staff During the War», опублікована в SAGE Open (дуже довгий шлях статті).
У дослідженні за участю 836 викладачів з 164 університетів ми використовували стандартизовану методику Маслач для вимірювання рівнів професійного вигорання за трьома показниками:
1. Емоційне виснаження – стан, коли людина відчуває себе постійно перевантаженою і втомленою від роботи.
2. Деперсоналізація – стан, коли людина дистанціюється від своєї роботи, втрачає мотивацію, стає байдужою і проявляє «професійний цинизм».
3. Редукція особистісних професійних досягнень – стан, коли людина відчуває, що не досягає своїх професійних цілей або знецінює свою професійну діяльність.
Емоційне виснаження:
- Зовнішні мігранти показали найвищий рівень емоційного виснаження (67%). Це пов'язано з труднощами адаптації в новій країні, відчуттям провини та постійною тривогою за тих, хто залишився в Україні. Навіть за кордоном, де вони в безпеці, науковці відчувають сильний стрес.
- Внутрішні мігранти також мали високий рівень емоційного виснаження (52%), оскільки, незважаючи на переміщення в безпечніші регіони, вони все одно стикаються з небезпеками війни, а також необхідністю відновлювати професійну діяльність у нових умовах.
- Не мігранти теж показали значний рівень емоційного виснаження (53%).
Деперсоналізація:
- Усі три групи мали схожі показники деперсоналізації (27–31%). Це означає, що незалежно від місця перебування, багато науковців відчувають втрату мотивації, відчуженість від своєї роботи. Це може бути результатом постійного стресу і невизначеності під час війни.
Редукція професійних досягнень:
- Внутрішні мігранти відчували найбільше зниження професійної самореалізації (40%). Це пояснюється тим, що після переїзду вони втратили доступ до матеріально-технічної бази своїх університетів і були змушені працювати в складних умовах.
- Зовнішні мігранти мали дещо нижчий рівень цього показника (24%), ймовірно через наявність можливостей для професійного розвитку за кордоном.
- Не мігранти продовжували роботу в тих самих умовах, тому мали найменший вплив цього фактора (16%).
Основні фактори, що впливають на вигорання включають:
- Погіршення безпекової ситуації є ключовим для всіх груп (84-87% респондентів). Тривога за своє життя, життя близьких і майбутнє країни значно впливає на емоційний стан і професійне вигоряння.
- Економічна нестабільність також виявилася ключовим фактором, багато науковців стикаються з проблемами недостатньої оплати праці і нестабільності соціального захисту.
- Професійне навантаження: усі групи відзначили збільшення кількості роботи та її складності, але внутрішні мігранти відчували додаткові труднощі через брак ресурсів і необхідність відновлювати свою діяльність у нових умовах.
Дослідження ще раз демонструє, що війна і міграція суттєво впливають на психічний стан науковців.
Результати вказують на необхідність цільової підтримки для науковців, особливо зовнішніх та внутрішніх мігрантів.
Необхідно активніше і негайно запроваджувати програми з психологічної допомоги і підтримки.
Забезпечення психічного здоров'я науковців є критичним для наукової продуктивності і якості освіти в умовах війни.
Автор: Яна Сичікова, проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету.
