Теорія поколінь, можливо, дуже загальна модель, але вони дає хороше уявлення про процеси, що відбуваються загалом.
Якщо взяти хоча б один маркер – кількість інформації, що споживається, – то наявність телефона в руках вже не вимагає пояснень.
А додати сюди небезпеку навкруги, то це ще й острівець додаткової безпеки. Коли зараз хтось намагається піднімати питання «а якщо забрати телефони», мені здається, що це потенційні грабіжники.
Для цього покоління віртуальність повністю стала реальністю. Та й реальність вже давно інша, ми її зараз за війною не бачимо повністю, але світ став цифровим.
Діти вже не будуть читати те, що можна не читати, бо це довго. Та й задача читання змінилась: емоційна складова там більше не живе – є інші джерела, розвивати фантазію також не вийде, бо це місце зайняли звуки , кольори та темп цифри.
Писати вручну також не є першою необхідністю (всі ж ще пам'ятають, як нам почерк «ставили»? Де ви, красиві почерки?) І далі за списком.
З пріоритетами нового покоління не просто погодитись, але це не їх вибір – це їх високий рівень адаптивності під виклики світу.
Автор: Людмила Булигіна, учитель інформатики, політехнічний ліцей НТУУ «КПІ».
