За останні роки система вищої освіти зазнала суттєвих трансформацій. Ухвалення змін до Законів «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову, науково-технічну діяльність», до підзаконних актів, що були спрямовані на підтримку автономії закладів освіти, спонукання їх до активнішої позиції у формуванні освітніх та наукових інновацій, мають загалом сприяти посиленню соціальної та економічної ролі вищої освіти.
Інша сторона змін – це спроба протидії освітньому шахрайству.
Залучення до студентських лав здобувачів, що не мають відповідного рівня знань для продовження навчання на наступному рівні, відсутність належного обладнання та фахівців для підготовки спеціалістів за цією освітньою програмою, імітація освітніх процесів на всіх формах здобуття освіти: очній, заочній, дистанційній.
Не оминули зміни і систему підготовки докторів філософії.
Відносно нещодавно набув чинності «Порядок присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії (2022 р.)».
Цей документ суттєво змінив «правила гри» у підготовці наукових кадрів, перш за все забравши систему контролю з міністерств і відомств, коли формування спеціалізованої ради, етапи захисту дисертації і його результат повинні був отримати остаточне підтвердження уповноваженого міністерства.
Ідея була достатньо прозора: ніхто не ніс відповідальності за недоліки захищеної роботи, відсутність новизни, не обґрунтовані належними дослідженнями висновки чи плагіат.
Чинна нині система ґрунтується на довірі до складу разової ради й активності наукової спільноти, коли всі правила підготовки дослідження його захисту виконанні сумлінно і зміст дослідження є належним, заклад вищої освіти посвідчує це власним дипломом і гарантує власним ім'ям та іміджем.
У разі виявлення порушень можливі звернення щодо них до Міністерства освіти і науки або Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Але що робити, коли ні заклад, ані наукова спільнота не звернулися до уповноважених органів з повідомленням щодо порушення процедури захисту дисертації, а університет воліє не помічати театральної постановки «захист дисертації»?..
Останнім часом у соцмережах розгорнулася дискусія: «...чому така низька якість сучасних дисертаційних досліджень?» Дописувачі запропонували багато варіантів, інколи досить аргументовано: обмежений час (4 роки) і на підготовку, і на захист дослідження, низька фінансова мотивація науковців, проблеми освітніх реформ і осіб, що їх запроваджують. Перелік довгий.
Але серед запропонованих варіантів я не побачив, як на мене, головного – «суцільна імітація»!
Імітація навчання в аспірантурі, імітація написання дослідження чи написання його третіми особами на замовлення, імітація захисту дослідження та відкритої наукової дискусії про отримані результати!
Саме імітація одних і прагнення не помічати цю проблему інших є найгіршим з варіантів, бо жодні зміни правил захисту, вимог до дослідників, формування разових вчених рад нічого не змінять, якщо навколо лише імітація.
Вчергове на ці думки мене наштовхнув перегляд відеоряду захисту дослідження здобувача наукового ступеня доктора філософії, в галузі знань 01 Освіта/Педагогіка, Сє Юйдіна.
Більш ніж очевидно, що здобувач (який, до речі, зрештою захистився, і заклад видав наказ про видачу диплому РhD) не володіє мовою захисту навіть на побутовому рівні. Припускаю, що з таким рівнем володіння мовою він не міг здобувати освіту українською, хоча отримав в Україні диплом бакалавра, магістра та нині – РhD.
Звичайно, колеги можуть заперечити, начебто дослідження писалося іншою мовою, і це вимушений переклад, але ж воно ґрунтується на україномовних джерелах.
У пункті 27 Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії зазначено наступне: «Під час атестації здобувача члени разової ради повинні оцінити науковий рівень його дисертації та наукових публікацій з урахуванням дотримання ним академічної доброчесності, а також встановити рівень набуття здобувачем теоретичних знань, відповідних умінь, навичок та компетентностей. Захист дисертації повинен мати характер відкритої наукової дискусії, у якій зобов’язані взяти участь здобувач, голова та усі члени разової ради».
То яким же чином були оцінені теоретичні знання, відповідні уміння, навички та компетентності членами разової ради? Питання риторичне.
Загаданий захист, окрім того, ще й відбувся з порушенням процедури, визначеної Постановою КМУ № 44 від 12.01.22. Але в цьому випадку, як і в низці інших, жоден представник наукового співтовариства не звернувся до Національного агентства про порушення процедури і вельми оригінальну процедуру захисту, що унеможливлює будь-які наші дії в цьому випадку.
Прикро, але поки імітація не буде отримувати опір і протидію всередині освітянської та наукової спільноти, жодних позитивних змін годі й очікувати.
Автор: Андрій Бутенко, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
