302 доларів проти 5,6 доларів США – це видатки на наукові дослідження та розробки в СРСР та Китаї у розрахунку на одного мешканця країни у 1980 році. У США того часу цей показник складав 649 доларів США.
Майже через 40 років видатки на наукові дослідження та розробки Китаю зросли близько у 40 раз – до 222 доларів на мешканця Китаю. В Україні цей показник склав приблизно 12 доларів США, тобто у 25 раз менше у порівнянні з показником СРСР 1980 року. Показник США зріс до 1378 доларів.
За прогнозами, видатки на наукові дослідження та розробки Китаю зростуть ще майже у сім раз до 2050 року – до 1411 доларів. США матимуть 2436 доларів, а ось лідером стане інша країна – Південна Корея з показником у 3140 доларів на одного мешканця країни.
Варто нагадати, що це країна, яка стала свого роду об'єктом геополітичного експерименту у 1953 році. І ось через 100 років Південна Корея залишить позаду себе усіх геополітичних «експериментаторів», маючи найбільші видатки на наукові дослідження та розробки у розрахунку на одного мешканця країни. Більше про це – тут.
А яке місце будуть мати наукові дослідження та розробки в Україні в майбутньому? Невже все ті ж 12 доларів США на одного мешканця країни? Тобто на рівні Китаю початку 80-х років? Чи ми збільшимо цей показник за рахунок депопуляції країни, що є оманою?
За 32 роки нам погано доходить проста істина – без продуктивної науки зі значним соціальним імпактом та відповідним фінансуванням майбутнього у країни немає.
З моменту набуття Незалежності у 1991 році Україна припустилася двох основних помилок.
Перша – у 1994 році під тиском ззовні відмовилася від ядерної зброї, тобто від дієвого інструмента стримування своїх опонентів.
Друга – наполегливо і за власною ініціативою розправлялася зі своєю наукою, що погано позначилося на національній безпеці країни.
Автор: Олександр Костюк, д. е. н., доктор управління бізнесом (DBA), професор, головний редактор міжнародного наукового журналу «Корпоративна власність та контроль».
