Сергій Захарін, ексдержавний секретар Міністерства освіти і науки України, доктор економічних наук, професор.
Нещодавно на сайті Освіта.ua було оприлюднено щорічний рейтинг українських закладів вищої освіти за показниками даних наукометричної бази Scopus. Цілком очікувано в топові позиції потрапили найбільші університети.
Перше місце традиційно посів Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Друге та третє місця посіли відповідно Харківський національний університет ім. Каразіна та Львівський національний університет ім. Франка.
На сайті вказано, що результати рейтингу ґрунтуються на показниках цитованості наукових статей, опублікованих науковими та науково-педагогічними працівниками закладів вищої освіти. «Рейтинг складений за результатами проведення наукометричного моніторингу суб’єктів науково-видавничої діяльності України за показниками бази даних SciVerse Scopus у квітні 2023 року. У рейтинговій таблиці українські університети ранжовані за індексом Гірша – кількісним показником, що базується на числі наукових публікацій і кількості їх цитувань. База даних Scopus постійно індексує понад 20 тисяч наукових видань з технічних, медичних і гуманітарних наук. До цієї бази також потрапляють публікації наукових журналів, матеріали конференцій і книжкових видань», – вказано в офіційному повідомленні.
Як-то кажуть, все чітко і зрозуміло.
Звісно, засоби масової інформації та сайти інформаційних агенцій швидко «розтиражували» результати рейтингу. Люди, які призначили себе «освітніми експертами» та «освітніми експертками», активно коментували результати дослідження.
Дивно, але ніхто із коментаторів не акцентував читацьку увагу на тому, що оприлюднений рейтинг побудований на основі значення Індексу Гірша за 2023 рік – тобто враховує наявну кількість публікацій та цитувань, або так звану «публікаційну продуктивність», досягнуту на певну дату.
Іншими словами, рейтинг враховує досягнутий «валовий обсяг продукту» в певній частині наукової діяльності, який залежить від наявного «абсолютного» масштабу. Говорячи побутовою мовою, рейтинг віддзеркалює фактичний (або «статичний») стан, досягнутий у певний момент часу (або за певний період).
Цілком природньо, що верхні позиції рейтингу посідатимуть ті заклади, які мають велику кількість науково-педагогічних працівників та великий обсяг фінансування наукових досліджень. Природньо, що переможцями у «рейтингових перегонах» стають найбільші класичні університети. Чим більший масштаб університету – тим більший «валовий обсяг» його продукції.
Але, на мій погляд, з точки зору дослідника, більш цікавими є так звані «аналітичні» рейтинги, тобто рейтинги, побудовані на основі розрахунку певних аналітичних показників. Це можуть бути так звані «динамічні» показники – приміром, темп росту чи темп приросту. Це можуть бути так звані «відносні» показники – обсяг валового результату на одиницю витраченого ресурсу (на одиницю фінансування, на одиницю наукового обладнання, на одного працівника тощо).
Приміром, у контексті рейтингування університетів гарним «динамічним» показником може бути різниця (або співвідношення) між Індексами Гірша за 2023 та 2022 роки. Гарним «відносним» показником може бути кількість публікацій на одного науково-педагогічного працівника або на один мільйон гривень бюджетного фінансування.
Зрозуміло, що «аналітичних» показників можна розрахувати декілька десятків, і кожен з них буде нести більше змістовне навантаження, аніж «валовий обсяг» у вигляді Індексу Гірша за один рік.
Цікаво, що в оприлюдненому на сайті Освіта.ua рейтингу для кожного користувача відкрита можливість самостійно «переформатувати» рейтинг за показником різниці у значенні Індексу Гірша за 2023 та 2022 роки. Зробити це можна однім «кліком». Досить показово, що жоден «реформатор», який коментував результати дослідження в публічній площині, не звернув на це уваги.
Так-от, з оприлюдненого рейтингу вбачається, що найбільш позитивні абсолютні зміни зафіксовані в Маріупольському державному університеті (було 9, стало 18, різниця 9) та Харківському національному медичному університеті (було 39, стало 48, різниця 9). Серед лідерів Міжрегіональна академія управління персоналом (8), Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (8), Херсонський державний університет (7), Західноукраїнський національний університет (7), Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського (7), Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (7).
Це найпростіший «аналітичний» показник (нагадаю, можливість його розрахунку надана кожному користувачу сайту). Автор цих рядків також самостійно розрахував співвідношення між кількістю цитувань та кількістю публікацій (на мій погляд, вказаний показник може умовно характеризувати «середню наукову цінність», що припадає на одну оприлюднену наукову публікацію), а також коєфіцієнт між Індексом Гірша за 2023 та 2022 роки (характеризує темп зростання «публікаційної продуктивності» з урахуванням вже досягнутого рівня у минулому). За допомогою табличного процесора вказані розрахунки зайняли у мене одну хвилину.
З’ясувалося, що найкращі значення за показником «співвідношення між кількістю цитувань та кількістю публікацій» мають Дніпровський державний медичний університет (24,3), Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького (12,6), Київська школа економіки (12,2), Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (11,8), Національний лісотехнічний університет України (11,3).
Найкращі значення коєфіцієнту (відносного співвідношення) між Індексом Гірша за 2023 та 2022 роки мають Київський медичний університет (зростання – в 3 рази!), Маріупольський державний університет (в 2 рази!), Київський університет культури (в 2 рази!), Міжнародний європейський університет (1,75), Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (1,67), Ізмаїльський державний гуманітарний університет (1,60), Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (1,50), Міжнародний університет фінансів (1,50), Національна академія статистики, обліку і аудиту (1,50), Київський університет імені Бориса Грінченка (1,45), Херсонський державний університет (1,41), Міжрегіональна академія управління персоналом (1,38).
Неважко помітити, що «топові» університети у «аналітичних» рейтингах вже не виглядають так привабливо, як це лежить на поверхні.
Нагадаю, що любителі аналітики можуть самостійно розрахувати десятки цікавих показників. Автор цих рядків ставив собі за мету лише показати, що будь-який рейтинг, якщо його аналізувати із використанням наукової методології, може дати багато цікавої інформації для роздумів та узагальнень.
Звісно, треба врахувати, що метод рейтингування має певні відомі вади (фахівці про це добре знають, а нефахівці можуть самостійно прочитати про це на спеціалізованих сайтах). Слід також врахувати, що українські університети представлені і в інших рейтингах (за іншими показниками), які також несуть багато корисної інформації.
Але дуже хотілося б, аби так звані «освітні експерти» і «освітні експерти», яких у нашій країні розплодилася сила-силенна, підходили до коментування процесів і тенденцій у сфері освіти не з позицій «говорю про те, що лежить на поверхні», а на основі апробованої методології.
Звісно, це стосується і окремих політиків, які вже зробили гучні заяви про «оптимізацію університетів», але ще не встигли продемонструвати своє прагнення робити це на міцній науковій основі.
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
