Автор: Олександр Костюк, д. е. н., доктор управління бізнесом (DBA), професор, головний редактор міжнародного наукового журналу «Корпоративна власність та контроль».
Освіта впродовж життя – це не про загальний розвиток людини. Це про розвиток людини у професії, тобто це про ринок праці. Саме так розглядають освіту впродовж життя у світі.
У більшості країн світу, особливо розвинутих, частка слухачів курсів та програм освіти впродовж життя, які беруть участь у подібних програмах і мають на меті отримання роботи чи кар'єрне зростання, складає більше 90%. Тобто дев'ять з десяти людей вмотивовані вчитися впродовж життя саме ринком праці.
Вірогідно, саме тому розвинуті країни мають високопродуктивні економіки, бо саме так вирішується проблема кваліфікаційного розриву на ринку праці. На рисунку нижче показники свідчать самі за себе.
У Європі вартими уваги є країни Скандинавії та Нідерланди, які зокрема, мають ще одну спільну рису – так звана дворівнева система закладів вищої освіти з класичними, дослідницькими університетами та університетами прикладних наук. Очевидно, цей факт вже вартий окремої уваги.
Дані рисунку свідчать про те, що будь-який учасник ринку послуг освіти впродовж життя, університет також, неспроможний створити додаткову вартість, надаючи такі послуги без якісного зчитування запиту ринку праці. Тобто освіта впродовж життя в університетському акваріумі вижити не може.
Керівництво відомої міжнародної асоціації бізнес-освіти AACSB радить будувати якісну освіту впродовж життя на фундаменті взаємин з випускниками. Розвинені взаємини з випускниками – запорука успіху університету на ринку послуг освіти впродовж життя.
Це найбільш невпорядковане університетами України питання, яке вже більше 30 років провокує моральну асиметрію між закладами вищої освіти та ринком праці.
Коли у вашому університеті відбувалися Збори Асоціації випускників? Чи є ця Асоціація в університеті лише на папері, чи має результативний план роботи на рік? Якими результатами роботи Асоціація звітує?
Вірогідно, з майже трьохсот університетів, академій та інститутів в Україні лише одиниці зможуть відповісти на ці запитання, і навряд чи ці відповіді будуть свідчити про системну організацію роботи з випускниками. Скоріше як час від часу виникаючу необхідність або як частину окремої PR кампанії.
Кожного року в Україні близько 500 тисяч осіб отримували диплом про вищу освіту протягом вже більш ніж 30 років. Це більше 15 млн осіб. Яка частка з них є членами Асоціацій випускників своїх університетів? Вірогідно, дуже незначна.
Наскільки Асоціації випускників корисні для випускників та чи цікаво випускникам брати у них участь? Як випускники можуть оцінити роботу своєї Альма-матер в частині взаємин з випускниками?
15 млн випускників закладів вищої освіти України – це найбільш чисельна група громадян, яку могла б зібрати Україна за останні 30 років за окремою ознакою. Могла б, але не зібрала. Зараз це питання потрібно впорядкувати.
Україні надалі потрібні університети, які спроможні підтримувати якісні, результативні взаємини зі своїми випускниками. Відповідальність університету та продуктивність економіки країни поєднується саме тут.
